Реалізація технології виховання ціннісного ставлення до природи в учнів 3–4 класів у позакласній роботі
Основою технології виховання ціннісного ставлення до природи вважаємо реалізацію мотиваційного і операційного компонентів технології під час емоційно-ціннісного етапу виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до природи. Емоційно-ціннісне ставлення до природи тлумачимо як особливий вид ставлення, що зовнішньо виражається у позитивних (чи негативних) емоціях. Ціннісне ставлення до природи характеризується емоціями і є метою виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи. Емоційно-ціннісне ставлення до природи – особливий вид суб’єктивного ставлення до цінності природи, що виявляється в емоціях радості – суму, задоволення – незадоволення, захоплення – зневаги.
Ураховуючи складність впливу на емоційно-ціннісну сферу особистості, її багатокомпонентну структуру, вважаємо за необхідне дотримуватися принципу поетапного формування даної якості та принципу взаємозалежності елементів її структури (потреби, емоції, оцінки, мотиви, дії, вчинки). Врахування названих підходів у формуванні емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до природи дозволяє виокремити дві взаємопов’язані та взаємозумовлені складові виховання емоційно-ціннісних установок молодших школярів на взаємодію з природою, які забезпечують певну послідовність та сприяють корекції внутрішніх спонукань особистості до взаємин з природою. Перша складова передбачає корекцію мотиваційного поля, формування внутрішньої мотивації та необхідності налагодження “суб’єкт-суб’єктної” поліфонії у спілкуванні молодших школярів з природою. Друга сприяє збагаченню особистісного досвіду молодших школярів у взаєминах з природою.
Складова „Розширення мотиваційного поля” спрямована на корекцію емоцій, потреб, мотивів внутрішніх установок молодших школярів на активну взаємодію з природою. Для того, щоб викликати позитивне ставлення, необхідно створити атмосферу єднання з природою: природа чи окремий її об’єкт має викликати почуття любові, співпереживання, необхідності ціннісного ставлення, реагування на болючі проблеми.
У межах даної складової учням доцільно пропонувати завдання, які сприятимуть активізації емоційної складової, розвитку позитивних емоційних установок, естетико-екологічного світовідчуття. Такі завдання допомагають учням розслабитися, або ж, навпаки, зосередившись, мобілізувати свої внутрішні сили. Такі вправи дають змогу створити усі необхідні умови для нагромадження досвіду, викликають потребу у спілкуванні з природою, пробуджують переживання, почуття радості, піднесений настрій, бажання продовжити ці хвилини емоційного єднання з природою.
За розробленою технологією ціннісне ставлення молодших школярів до природи формується в процесі ігор, основою яких є реальна ситуація. Беручи безпосередню участь в ігровій діяльності, учні осмислюють екологічні цінності, вчаться аналізувати, відстоювати власну думку, приймати колективне рішення.
Зокрема, як показують результати нашого дослідження, пізнання дитиною світу природи є найбільш ефективним, коли до арсеналу засобів впливу на емоційно-ціннісну сферу входить художнє пізнання. Відрізняючись від усіх інших форм пізнання тим, що апелює до почуттів, емоцій дитини, воно дає змогу обрати певну позицію стосовно природи чи окремих її об’єктів, яка потім переходить в емоційно-естетичну оцінку. Ефективність художнього пізнання, за нашим висновком, проявляється у характері творчості, від плідності якого залежить і сам інтелектуальний процес (інтелектуальне збагачення).
На цьому етапі учням пропонувались уявні подорожі, створення «Атласу мандрівника», які супроводжувались розповіддю вчителя та елементами бесіди про емоційні враження школярів. Художня репрезентація природних об’єктів дає змогу посилити емоційний вплив на учнів шляхом актуалізації художніх компонентів мислеобразів світу природи засобами мистецтва. Такий своєрідний “комплекс” (образотворче мистецтво, музика, література) допомагає учням сприймати об’єкти природи, наділяючи їх суб’єктивною ознакою [239]. Прийом художньої репрезентації дозволяє набагато ефективніше сприяти процесам суб’єктифікації. Молодші школярі уявляють землю як живу істоту, яка спить, відкриває очі, вмивається тощо. Дощ в уяві учнів постає в образі дядька, мурахи – господарі-трудівники тощо. Після виконання таких завдань учні спілкуються між собою, діляться враженнями, пригадують свої відчуття, малюють та пишуть твори .
Вся работа доступна по Ссылке
