Комплексний підхід до визначення трудомісткості робіт за кресленнями виробів для стадії експлуатації

     

      Одним із шляхів попередження затрат праці на стадії експлуатації є їх визначення ще на етапах проектування на основі креслень виробів.

      Показником, який характеризує величину затрат праці на виконання процесів праці, є трудомісткість робіт [75, с.14]. У роботі [69, с.37] зазначено, що під трудомісткістю в економічній науці і господарській практиці прийнято розуміти величину регламентованих (нормованих) затрат живої праці сукупного працівника на виконання певного виду робіт у відповідних ринкових, технічних, організаційних і планових умовах розвитку виробництва. Показник трудомісткості, розрахований на стадії проектування нових виробів, покликаний забезпечити початок усієї роботи щодо техніко-економічного обґрунтування доцільності їхнього виробництва, так і подальшої експлуатації [71, 75]. Кількісно вимірені такі затрати живої і уречевленої праці є резервами зниження затрат праці при виконанні ремонтних робіт. На даний час питанню трудомісткості робіт (продукції, послуг), яка визначається на стадіях життєвого циклу виробу, приділяється значна увага. Як показали результати аналізу робіт з організації виробництва та економіки підприємства [4, 13, 43, 28, 52, 67, 75, 81, 82, 83, 84, 102], трудомісткість відіграє важливу роль у виробничо-господарській діяльності підприємства і дає можливість закладати резерви її обґрунтованого зниження ще на етапах проектування. У роботі [104, с. 56] зазначається, що обґрунтоване зниження трудомісткості робіт забезпечує конкурентоспроможність продукції та прибутковість підприємства.

      Аналіз літературних джерел [4, 43, 28, 52] показав, що на більшості підприємств штучно відбувається розподіл визначення затрат праці на стадії проектування і на стадії експлуатації. Це призводить до дублювання інформації та ускладнення методик проведення таких розрахунків. Тому виникає необхідність у розробці єдиного підходу до прогнозування трудомісткості робіт на основі креслень виробів для стадії експлуатації. Причому за такого підходу при визначенні трудомісткості робіт на стадії експлуатації відбувається охоплення характеристик процесів праці та видів робіт за виробом і здійснюється поглиблений конструкторсько-технологічний аналіз частин виробу, які передбачають його найважливіші характеристики (термін служби, надійність, безвідмовність, ергономічні, економічні та інші показники) із застосуванням знань експертів.

      Протягом останніх десятиліть в напрямку прогнозування затрат праці зроблено значний внесок. В сфері моделювання процесів праці варто відмітити роботи А. Ю. Мазарчука [115] та К. Е. Більовського [10], в сфері визначення затрат праці на основі самоспостережень та створення нормативної бази для їх організації – О. В. Проскурович [90], в сфері нормування праці за кресленнями виробів для стадії виробництва – Г. І. Капіноса [96].

      Визначення затрат праці на основі моделювання процесів праці показано в роботі [115]. Система стохастичних моделей для визначення затрат і результатів праці у поєднанні із динамічними моделями руху людини дає можливість визначити затрати праці на основі мікроелементів. Розроблений програмний продукт дозволяє визначати затрати праці із відхиленнями, що характеризує "новітній" напрямок нормування праці. Основні підходи до визначення затрат праці можуть бути застосовані для прогнозування за кресленнями, але із адаптацією до умов виконання процесів праці та із врахуванням їх характеристик. В роботі [10] проведено структурні дослідження процесів праці в статиці і динаміці, виявлено вплив тривалості процесів праці в багатовимірному просторі із врахуванням відхилень при заданих обмеженнях на значення факторів та використано інтерактивне моделювання процесів праці для моделювання методів ручної та машинно-ручної праці, описаних за допомогою мікроелементів і розповсюджено його застосування на моделювання як колективних, так і багатоверстатних процесів праці. Результати цієї роботи дозволяють розробляти формальні методи аналізу, вдосконалення, зміни методів праці і планування робочого місця та застосовувати сучасні інформаційні технології, зокрема для автоматизації розрахунків часу та інших параметрів процесів праці, підвищення точності обчислень за рахунок врахування більшої кількості впливаючих факторів.

      На основі самоспостережень отримано затрати праці на окремому робочому місці в роботі [90]. Здійснено класифікацію об’єктів спостережень за допомогою таксономічних методів, що дозволило скоротити виробничі цикли проведення самоспостережень. Визначення затрат праці здійснено за фактичними, видимими для спостерігачів ознаками, характеристиками процесів праці, які доповнюють один одного. Всі затрати праці повинні представлятись із відхиленнями, як показано в роботі [57] незалежно від рівнів невизначеності їх формування.

      Найбільш наближеною за тематикою досліджень є робота [96]. У цій роботі визначення затрат праці за кресленнями виробів проводиться для стадії виробництва. Ключовим моментом є те, що для організації та визначення затрат праці користовуються техніко-трудовими класифікаторами в залежності від видів робіт. До основних видів робіт відносяться роботи, пов'язані із обробленням деталі (токарні, фрезерувальні, шліфувальні та ін.) та складанням. За такого підходу вся необхідна інформація для проектування технологічних ланцюгів отримується із креслень. Для визначення трудомісткості механообробки використано класифікатори поверхонь для трудомісткості складання – класифікатори типів з'єдань. Результати цієї роботи формують підгрунтя для здійснення прогнозування трудомісткості робіт на основі креслень виробів для стадії експлуатації.

      У напрямку прогнозування трудомісткості робіт слід зазначити також роботи [7, 9, 10, 13, 22, 91, 31, 51, 75, 76, 85, 84, 96], в яких сформовано теоретичні основи та показано практичні напрацювання. Але у зв'язку з тим, що на сьогодні накопичено досвід проведення прогнозування трудомісткості робіт із застосуванням інформаційних технологій [27, 148, 171], то виникає потреба в подальшому дослідженні цього питання.

      Зрозуміло, що обґрунтована трудомісткість робіт визначається в умовах правильно підібраних машин із застосуванням найбільш досконалих методів праці і без втрат часу для ідеально сконструйованого виробу. Трудомісткість робіт, що виникає на стадії експлуатації, формує додаткову трудомісткість. На додаткову трудомісткість робіт впливають неадекватні організаційно-технічні умови виконання ремонтних робіт, неправильна конструкція виробу, недосконалі умови експлуатації та ін. Негативною тенденцією є те, що трудомісткість робіт, яка пов'язана з невдалою конструкцією виробу в період експлуатації, становить 75% увсіх затрат від загальної величини.

      Перераховані факти негативно впливають на трудомісткість робіт як в бік її збільшення, так і щодо ускладнення структури та змісту процесів праці на стадії експлуатації в цілому. Усунення непродуктивних затрат потребує поелементного аналізу, що створює підстави для формування заходів щодо зниження трудомісткості робіт.

      За даними робіт [75, 86, 137, 138, 142], на основі креслень виробів затрати оцінюються нормами часу і трудомісткістю для стадій виробництва і експлуатації, причому помилки не перевищують 80%. У відповідності до [75, с.14] і концепції затрат і результатів праці ці затрати являють собою затрати майбутньої праці.

      Вся работа доступна по Ссылке