Синто – духовне джерело японської нації

     

      Науковий світ визнає той факт, що в японській культурі злилися воєдино, як суто національні (класичні східні), так і західні світоглядні ціннісні та поведінкові настанови, що знайшли своє пряме відображення в теорії та практиці японського виховання взагалі і родинного зокрема. Культурні традиції Японії – це складна і цікава система релігійно-філософських, етико-естетичних, соціально-побутових і містичних уявлень, які за своїм походженням є як автохтонними, так і запозиченими в результаті культурних, політичних та економічних контактів Японії з материковими цивілізаціями. Особливу роль у формуванні самобутньої культури і менталітету японців зіграла їх національна релігія – синтоїзм. Вважаємо за необхідне звернення до неї як до основи традицій японської сім'ї, оскільки за переконанням авторитетних сходознавців (С. Арутюнов [18; 19], Г. Востоков [75; 76], М. Конрад [141-143], Е. Молодякова [189-191], А. Накорчевській [196], В. Овчинніков [208; 209], К. Салімова [239; 240], ін.), думку яких ми поділяємо, саме синтоїзм став основним джерелом формування фундаменту японської духовної культури. Поряд з буддизмом, конфуціанством та іншими доктринами, саме ця давня система вірувань визначила базові параметри національної ідентифікації і стала невід'ємною складовою традиційного японського світосприйняття.

      Синто, коріння якого сягає глибини століть, є специфічним, але не унікальним явищем. У світі існувало та існує нині безліч подібних релігій, які в сучасному науковому середовищі визначаються як «примітивні», оскільки вони несуть у собі риси язичництва. Головною відзнакою такої релігійної свідомості є відсутність чіткої межі між людським і природним; людина не виокремлює себе з навколишнього світу, а відчуває себе його невід'ємною частиною. Вся природа тією чи іншою мірою одухотворена, всі явища і речі є живими сутностями (панпсихізм), які або доброзичливі до людини, або такі, що несуть їй небезпеку. Тому будь-які дії, що сприймаються сучасними людьми як досить прозаїчні (землеробство, будівництво, полювання і т. ін.), для прибічника анімістичного світосприйняття є ритуалом спілкуванням з духами (наприклад, духу зрубаного дерева належить догодити специфічним ритуалом, інакше біди не минути). У таких культурах релігія (в сучасному розумінні) не сприймається як виокремлена, інша сфера життєдіяльності, все просякнуто релігією, яка настільки переплетена з повсякденним життям, що відрізнити божественне від мирського неможливо [289].

      Вся работа доступна по Ссылке