Конфуціанська етика як одна з підвалин формування особистості в японському суспільстві

     

      Історія японського виховання сягає своїм корінням сивої давнини. В якості основної структури, на якій будується система етичних (педагогічних включно) принципів японців слід розглядати конфуціанство — давнє вчення, яке прийшло в Японію з сусіднього, і більш розвиненого на той час, Китаю. «В VII віці Японія запозичила китайську виховну систему, в основі якої були конфуціанські етичні догми, та на її основі створила свою національну версію», – стверджує К. Салімова [c. 513, 240]».

      Зазвичай, під конфуціанством розуміють комплекс філософсько-етичних доктрин, сформованих давньокитайським мислителем Конфуцієм – «учителем десяти тисяч поколінь» і його послідовниками. Вплив вчення, як у Китаї, так і за його межами, був не меншим, ніж буддійське вчення чи інша потужна релігія. Але при цьому конфуціанство в Японії мало значення більше, ніж просто релігія, воно перетворилось в спосіб життя індивіда і суспільства в цілому, зазначають дослідники [145; 153; 168]. Зауважимо, що в давньому Китаї мораль вважалась первинною, а релігія – вторинною і була за своєю сутністю супутником етики.

      Конфуціанство не мало офіційних теологів, які б висували цілісну теоретико-догматичну картину світу. Конфуціанці (сам мислитель та його послідовники, найвідоміші з яких: Мен-цзи, Сюнь-цзи, Дун Чжун-шу, Цзен-цзи, Чжу Сі, Лу Цзю-юань) не займались дослідженням природи речей, а зосереджувались на вивченні суспільства і людини як соціальних явищ. Концепція давньокитайської конфуціанської традиції розроблялась у напрямі пошуку специфіки буття людини, визначення тих її загальних властивостей, які не тільки виокремлювали індивіда з навколишнього світу, але й «сприяли встановленню гармонії, примата добра над злом, ліквідації несправедливості і створення на цій основі міцного союзу людей, які живуть в злагоді один з одним і з природою [с. 124, 113]». Тобто, в основі конфуціанського вчення – питання моральної природи людини, її життя в родині, суспільстві, державі.

      Засновник філософії, мислитель і реформатор Конфуцій (Кун-цзи, Кун Фу-цзи, вчитель Кун) (551 – 479 рр. до н. е.) походив з бідного, але знатного роду і одержав якісну для свого часу освіту, був дуже здібною людиною, надзвичайно спостережливою щодо явищ природи, суспільних відносин і людської психології. Відомо, що філософ не мав на меті створити релігію, а лише хотів визначити і втілити в життя єдино правильний порядок речей у суспільних взаєминах [54].

      Вся работа доступна по Ссылке