Математична модель та структурна схема процесу оцінювання рівня мотивації персоналу
Процес оцінювання рівня мотивації доцільно розглядати як систему, що складається з деякого набору типових підсистем і їх елементів (процедур, дій, операцій), які взаємодіють між собою, число і склад яких може варіюватися залежно від умов зовнішнього та внутрішнього середовищ суб’кта господарювання. Вхідним елементом системи є інформація про проблемну область (початкова інформація), вихідним – множина припустимих рішень (альтернатив).
Більшість методів прийняття економічних рішень базуються на опосередкованій оцінці ступеня впливу альтернатив на досягнення цілі шляхом множинності їх оцінок щодо сукупності параметрів. Параметр – це деяка категорія, що відображає суттєву властивість альтернативи, і може бути кількісним чи якісним [121].
Для формування раціональної множини оцінювальних параметрів необхідно мати ґрунтовні критерії, основними з яких є: критерій повноти, який дозволяє охопити усі чинники, що впливають на процес оцінювання, критерій дієвості, що виділяє істотні параметри серед визначеної множини, критерій мінімальності, який відкидає із попередньої множини корельовані обо колінеарні показники [122].
Отже, для вирішення задачі визначення рівня мотивації персоналу необхідно визначити оптимальну множину кількісних та якісних оцінювальних параметрів ui, тобто таку, що буде відповідати умовам повноти, дієвості та мінімальності.
За критерієм повноти необхідно сформувати таку кількість параметрів, яка б у повному обсязі характеризувала рівень мотивації персоналу на підприємстві, тобто охоплювала три основні складові мотивації: бажання бути працівником даної організації, виконувати свою роботу та намагатися виконувати її якомога якісніше [123].
Зокрема, перша складова, на думку автора дисертаційної роботи, виявляється в показниках, які характеризують стабільність, стійкість кадрів на підприємстві: плинність кадрів, змінюваність робочої сили, сталість кадрів, оборотність робочих місць.
Вся работа доступна по Ссылке
