Розвиток психологічного простору та психологічної дистанції як його компонента в психологічних дослідженнях

     

      Для вивчення психологічної дистанції виникає необхідність аналізу таких близьких категорій як «психологічний простір», «психологічне поле», особистісний простір, «емоційна близькість».

      З точки зору фахівців у галузі екологічної психології психологічний простір ― це своєрідна ментальна карта реальності. У просторовому аспекті ― це система орієнтирів, за допомогою яких людина визначає місцезнаходження предметів, їх тотожність чи не тотожність по відношенню один до одного і, найголовніше, визначає своє місце і значення серед інших явищ буття. Вона включає в себе три ознаки за якими відбувається структуризація простору:

      1. Система відносин «центр-периферія» або «фігура-фон».

      2. Фізичні властивості простору (далі-ближче, вище-нижче, праве-ліве). 3. Особистий психологічний простір.

      На початку ХХ ст. соціолог Г. Зімелль запропонував поняття особистий простір. В кінці 60-х років цього ж століття швейцарський дослідник Хедігер ввів термін особиста дистанція [7].

      Під поняттям психологічний простір розуміється теж саме, що розумів Курт Левін під терміном життєвий простір. Основними його характеристиками К. Левін вважав ступінь структурованості та інтегрованості, широту часової перспективи, а також ступінь проникненості кордонів життєвого простору особистості. Автор відзначає, що кордон визначає цілісність особистості і регулює процеси взаємопроникнення «фактів» при взаємодії особистості та навколишнього середовища. Кордон в даному випадку розглядається як кінцева точка психологічної дистанції [5].

      С.К. Нартова-Бочавер характеризуючи поняття «психологічний простір особистості», вказувала на те, що стан кордонів власного психологічного світу значною мірою визначає ставлення людини до елементів середовища, тобто його світовідчуття в цілому. В залежності від того, чи сприймається навколишній світ як чужий або рідний, будується і власна діяльність людини в ньому [8].

      Так, В.М. Ялторський розглядає ситуаційно-специфічний механізм наближення-віддалення як особливий варіант початкових копінг-стратегій, «пошук соціальної підтримки» - «уникнення». Таке розуміння психологічної дистанції свідчить про гнучкість досліджуваного феномена, що виступає в якості особистісно-розвиваючої чи особистісно-гальмуючої характеристики спілкування, що також передбачає вивчення функціональних показників означеного феномена [9].

      Так, кожна особистість прагне захистити власний психологічний простір від надмірного втручання з боку інших людей, що проявляється в активізації різного роду невербальних характеристик спілкування. Все це досить розгорнуто представлено в роботах Л.С. Виготського, Є.І. Кузьміної [3,11], А.В. Петровського [4], С. Л. Рубінштейна [12]. Аналіз робіт названих авторів свідчить про те, що психологічна дистанція характеризується у різних авторів трактується по різному.

      Вся работа доступна по Ссылке