Стан професіоналізму державних службовців України

     

      Одним з головних завдань українського державотворення є невідкладне й кардинальне реформування державного управління, створення в Україні дійсно стабільної, політично незалежної професійної державної служби, яка спроможна ефективно формувати політику суспільного розвитку та надавати гарантовані державою послуги населенню, користуватися його довірою і повагою.

      Цей вид діяльності стає не тільки складним і відповідальним, з яким навряд чи можуть зрівнятися інші види діяльності, а й суттєво значимим для суспільства. Його цінність можна визначити словами одного із теоретиків менеджменту П. Друкера, який вважає, що історичні успіхи нації на 80% визначаються ефективністю управління [74]. На нашу думку, зміни в структурних компонентах управлінської праці проявляються в самому процесі діяльності державних структур, у його змісті, характері та умовах праці державних службовців.

      У зв’язку з цим дедалі більшого значення набуває роль особистісного фактора, наукових знань, компетентності, професійної культури і загалом професіоналізму державних службовців.

      Сучасні вимоги до апарату державного управління – це передусім вимоги до його кадрів, від яких очікують високої громадянської зрілості, глибоких спеціальних знань, здатності забезпечити предметність, конкретність і оперативність в управлінському процесі. Практика показує, що реальні прогресивні зміни в суспільстві наступають лише тоді, коли воно створює надійні механізми включення професіоналів у сферу управління, цінує їх професійний досвід, забезпечує надійний захист від дилетантів, коли дійсно існує не декларована, а реальна потреба у професіоналізмі.

      Безперечно, проведення адміністративної реформи в Україні створює всі передумови для підвищення ролі та значення державної служби як ефективного інструменту, що забезпечує реалізацію завдань і функцій державного управління в демократичній, правовій, соціальній державі.

      Слід зазначити, що у змістовому плані державна стратегія кадрового забезпечення значною мірою спрямована на ефективне використання людських ресурсів України на основі всебічного розвитку особи, ефективної реалізації її здібностей у трудовій діяльності, посиленням мотивації до її роботи.

      Розвиток державної служби і відповідно кадрового потенціалу в Україні, як зазначалось вище, здійснюється на основі законодавчо визначених принципів, серед яких провідне місце займає принцип професіоналізму.

      В Конституції України [112], правових нормах Закону України “Про державну службу” [90], інших законах України, що регулюють проходження державної служби, тим чи іншим чином розглядаються різні аспекти принципу професіоналізму.

      Як показує аналіз наукових джерел, нормативно-правових актів, статистичних матеріалів, сьогодні в цілому намітилися позитивні зрушення в організації, змісті роботи з кадрами. Станом на 1 січня 2008 року в Україні налічувалось понад 240 тисяч державних службовців, серед них 26,02% – займають керівні посади, 73,98% –спеціалісти органів виконавчої влади.

      Цікавим, на наш погляд, є склад державних службовців за статевими ознаками, що становить 25,19% чоловіків та 74,81% жінок, які працюють в органах виконавчої влади, та їх співвідношення щодо перебування на керівних посадах, де чоловіки становлять 38,91%, а жінки – 61,09% [151, с. 5].

      Аналізуючи освітній рівень державних службовців, варто сказати, що 94% мають повну або базову вищу освіту, серед керівників – 98% осіб з повною та базовою вищою і 2% – із середньою освітою. За світовими стандартами – це досить високий освітній рівень. Слід зазначити, що це “середньостатистичні дані”, адже якщо проаналізувати, які саме спеціальності мають державні службовці, насамперед керівники, то виявиться не дуже втішна картина. Наприклад, серед керівників з юридичною підготовкою нараховується до 4% осіб, з економічною – близько 15%, а майже дві третини керівних працівників мають інженерну й аграрну освіту [151, с. 5].

      У процесі власного дослідження ми переконалися в тому, що й самі державні службовці, які працюють на регіональному та місцевому рівнях, оцінили відповідність наявної освіти вимогам виконуваної роботи таким чином: повністю відповідає – 64%; не повністю – 31%; не відповідає – 3%; не відповіли – 3%.

      А на запитання, яких знань і умінь не вистачає їм для успішної роботи на посаді, 34 % респондентів вважає, що правових, 18% – економічних, 11% – управлінських, 13% – соціально-психологічних.

      Вся работа доступна по Ссылке