Професійна деформація державних службовців

     

      Безперечно, як зазначалось вище, формування нової генерації управлінців має ґрунтуватись на ідеології і політиці українського державотворення, національного, економічного, політичного, духовно-культурного розвитку суспільства, а основою державної кадрової політики має бути розвиток професіоналізму державних службовців, удосконалення їх управлінської культури – сукупності політичних, економічних, правових, естетичних та інших знань, морально-етичних і комунікативних якостей, які є визначальними у практичній роботі в органах влади.

      Серед них особливе місце в умовах державотворення мають посідати:

      - професійна компетентність;

      - професійна гідність та професійна честь;

      - дієздатність та ефективність;

      - політична нейтральність;

      - беззастережне служіння інтересам українського народу;

      - наявність організаторських здібностей, доброчесність і відповідальність;

      - умотивованість і престижність управлінської праці;

      - послідовне оновлення кадрів на основі спадкоємності, співпраці досвідчених і молодих працівників;

      - соціальна справедливість;

      - оновлення, гласність і колегіальність у вирішенні кадрових питань; - підготовка таких керівних кадрів, які знатимуть історію, культуру, державну мову, традиції України.

      Проте перехідний період нашого суспільства сильно впливає на деформування свідомості державних службовців, у сфері діяльності яких фокусуються суспільні суперечності і проблеми. Тому принципово важливо підкреслити роль соціального характеру суперечностей, які відповідно впливають і на деформацію професіоналізму державних службовців.

      У тлумачному словнику поняття “деформація” визначається як зміна форм тіла під впливом зовнішніх чинників.

      Таке визначення дає можливість зазначити, що професійна деформація державних службовців - це суттєві негативні зміни, які допускаються при виконанні ними своїх посадових обов’язків та викликані об’єктивними негараздами, притаманними нашому суспільству.

      Слід зазначити, що невизначеність моделі суспільного розвитку посилює конфлікти і напруження та супроводжується зміною соціальної парадигми, характеризується зламом однієї системи ціцінностей і поступовим утвердженням іншої, негативно впливає на розвиток професіоналізму державних службовців.

      Це зумовлено тим, що в ході становлення органів державної влади до них прийшли, з одного боку, кадри, які мали досвід управлінської діяльності, набутий в умовах тоталітарного суспільства, і відповідний менталітет, а з другого – працівники, переважна більшість яких прагнули бути корисними молодій державі, але не мали ні відповідних знань, ні управлінських навичок.

      Як наслідок, сьогодні значній частині державних службовців ще бракує досвіду демократичного управлін¬ня в умовах ринкової економіки, проведення політичного аналізу та вироблення професійних рішень, вміння мислити на перспективу. Не всі володіють сучасними знаннями з управління, соціальної психології, інформаційними технологіями, що ускладнює утвердження нових принципів державного управління та здійснення успішної управлінської діяльності.

      Незаперечним є факт, що часто державні службовці безвідповідально, формально виконують функціональні обов’язки.

      Відчутним є брак загальної й професійної культури, досвіду демократичного управління за умов ринкової економіки, дефіцит талановитих керівників, справжніх лідерів. Досить поширеним явищем залишається неефективність управлінських рішень, відсутність у державних службовців чіткої мотивації до праці. Наявний високий ступінь бюрократизації державної служби, низький рівень довіри громадян до влади.

      Вся работа доступна по Ссылке