Підготовка кадрів для органів місцевого самоврядування. та формування кадрового резерву

     

      Недооцінка, приниження ролі самоврядування в минулому не дає змоги сьогодні багатьом політикам, науковцям, практикам та іншим збагнути справжнє його призначення в розбудові демократичної правової держави.

      Цілком очевидним сьогодні є те, що народне самоврядування, в якому закладені глибокі традиції общинності, соборності повинно бути відроджене на принципово новій основі і стати одним із фундаментальних принципів будівництва вітчизняних інститутів представницької демократії. Як свідчить досвід багатьох демократичних країн, раціональний розподіл повноважень і відповідальності на місцях між органами муніципального управління і представницького самоврядування дає змогу забезпечити найбільш ефективну взаємодію цих структур, заснованому на вільному волевиявленні громадян і захисті ними своїх соціальних і економічних інтересів у межах закону [36]. Розвиток самоврядування дозволив би спрямувати соціальну енергію мільйонів громадян, включити механізм демократичного прийняття рішень на рівні села, селища, району в місті, міста, а центр отримав би можливість ефективно реалізовувати стратегію соціально-економічного розвитку. Саме на місцевому рівні сформульовані владою постулати підпадають під постійну перевірку на їх відповідність інтересам суспільства і кожного громадянина. Немає потреби переконувати і в тому, що через систему місцевого самоврядування органи державного управління можуть підтримувати надійний прямий і зворотний зв’язок з населенням, що власне кажучи, і є основним суб’єктом усіх здійснюваних перетворень.

      Становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток засад громадянського та інформаційного суспільства, європейська інтеграція України, проведення політичної, адміністративної та інших реформ вимагають, щоб такі чинники, як компетентність, професіоналізм, інтелект, творчість відігравали провідну роль у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

      Пріоритетним напрямом державної політики повинно бути створення повноцінної ефективної системи неперервного професійного навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, що відповідала б європейським фаховим стандартам формування адміністративної спроможності держави та кращим вітчизняним традиціям і вимогам утворення єдиного європейського освітянського простору.

      Ефективність державного управління значною мірою залежить від кадрів, фахово- і світоглядно підготовлених до активної професійно-компетентної інноваційно-творчої роботи в нових умовах: демократії, економічної та політичної конкуренції, глобалізації . Тому постійний еволюційний процес у державному управлінні, зміни форм і методів виконання службовцями завдань і функцій держави, утілення в практику державних, галузевих і регіональних цільових програм потребує активізації зусиль суб’єктів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування.

      Необхідною умовою ефективного державного управління є його професіоналізація. Важливим інститутом професіоналізації державного управління є система фахового навчання службовців, інтелектуального й інституційного зміцнення фахової спроможності цієї системи у галузі державного управління [80]..

      В основі діючої нині в Україні системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування лежить адаптація отриманого раніше фаху до професійної діяльності у сфері державного управління. Вона здійснюється шляхом реалізації освітньо-професійних програм підготовки магістрів, професійних програм підвищенням кваліфікації, тематичних семінарів і стажування.

      Магістерські програми мають академічний, фундаментальний характер, надають загальну широку освітню підготовку з державного управління.

      Програми підвищення кваліфікації державних службовців не мають необхідного практичного спрямування, носять здебільшого освітній характер.

      Програми базової підготовки, перепідготовки та функціональної спеціалізації службовців в Україні відсутні.

      В Україні професійне навчання службовців здійснюється за державними і галузевими стандартами вищої освіти, стандартами вищих навчальних закладів, що ліцензовані та акредитовані в освітній галузі “державне управління”, зокрема, зі спеціальностей “управління суспільним розвитком” (із трьома спеціалізаціями), “державне управління” (із 19 спеціалізаціями), “державна служба” (із 7 спеціалізаціями) за різними формами навчання.

      Підготовка кадрів вищої кваліфікації (кандидатів і докторів наук) здійснюється за чотирма спеціальностями в галузі науки “державне управління”: “теорія та історія державного управління”, “механізми державного управління”, “державна служба”, “місцеве самоврядування”.

      Аспірантури і докторантури діють в НАДУ, її Дніпропетровському, Львівському, Одеському і Харківському регіональних інститутах державного управління, Донецькому державному університеті управління та Запорізькому приватному класичному університеті, у них функціонують сім спеціалізованих учених рад для захисту дисертацій. Підвищення кваліфікації вищих категорій службовців здійснюється в Інституті підвищення кваліфікації керівних кадрів НАДУ.

      Підвищення кваліфікації службовців здійснюється ліцензованими закладами навчальної системи за програмами і планами, затвердженими в установленому порядку.

      Мережа закладів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування професійного навчання службовців, яка сформована із застосуванням механізмів ліцензування та акредитації в освітній галузі “державне управління”, включає:

      НАДУ при Президентові України, її 4 регіональні інститути НАДУ в містах Дніпропетровську, Львові, Одесі, Харкові;

      16 вищих навчальних закладів, що ліцензовані та акредитовані для підготовки магістрів за спеціальностями “державне управління” та “державна служба” ;

      23 центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій; 65 галузевих навчальних закладів вищої і післядипломної освіти, що ліцензовані для підвищення кваліфікації службовців.

      Нормативно-правова база навчальної системи ґрунтується на Конституції України та законах України “Про вищу освіту”, “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, складається з указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, за якими створена і функціонує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, та інших нормативно-правових актів.

      Процес навчання переважно фінансується за рахунок державного бюджету, бюджетів органів державної влади та місцевих бюджетів. Поряд із позитивними здобутками системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування має суттєві недоліки

      Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування в умовах нової демократичної суспільно-політичної системи та глобалізаційних процесів (формування нових правил і засад економічного та соціального буття, стирання кордонів, нових інформаційно-комунікаційних технологій) не забезпечує підготовку професіоналів у сфері державного управління та місцевого самоврядування, не спрямована на формування службовця нової формації, не виконує виховної функції.

      Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування не стала органічною складовою державного управління та місцевого самоврядування, інститутом державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, не забезпечує результативність їх діяльності через розвиток інтелектуального потенціалу працівників, не охоплює всіх службовців, особливо навчанням перед участю в конкурсі на заміщення посади та після призначення на посаду (лише 20 % службовців проходять яке-небудь навчання протягом законодавчо визначених п’яти років) [96].

      Зміст, організація та форми професійного навчання службовців не відповідають сучасній парадигмі державного управління та місцевого самоврядування – надання конституційно і законодавчо визначених послуг особі, громадянину та населенню з необхідною якістю за змістом і терміном, потребам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не мають випереджаючого характеру, їм бракує практичної спрямованості, недостатньо використовуються сучасні інформаційно-комунікаційні технології.

      Науково-педагогічні та наукові працівники закладів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування відірвані від діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, не проводять експертно-аналітичний супровід їх діяльності, не мають досвіду практичної діяльності в цих органах.

      Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування не забезпечена необхідною законодавчою базою, демократичними стандартами щоденної професійної діяльності державних службовців, ефективними механізмами вивчення потреб і оцінки якості професійної діяльності та навчання, достатнім ресурсним забезпеченням, у тому числі фінансовим (фінансування підвищення кваліфікації в 100 разів менше, ніж у країнах розвиненої демократії), кадровим і науково-методичним [96].

      Подолання практики ручного управління системою підвищення кваліфікації, перехід до управління як законодавчо і нормативно урегульованого планомірного впливу на визначення і реалізацію мети і завдань системи в цілому та кожної з її складових. Структура вищої та післядипломної освіти службовців не відповідає змісту діяльності у сфері “державне управління”, що визначений ООН, ЄС, у багатьох провідних країнах та визнаний в Україні. Відсутня низка важливих спеціальностей, бракує державних стандартів щодо професійного навчання; не використані можливості розширення перепідготовки за спеціалізаціями, орієнтованими на державне управління. Потребують суттєвого удосконалення і диверсифікації професійні програми підвищення кваліфікації. Суб’єкти системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування мають різний організаційно-правовий статус: НАДУ при Президентові України, її регіональні інститути та центри перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій відносяться до системи органів виконавчої влади, вищі навчальні заклади – до Міністерства освіти та науки України, галузеві навчальні заклади післядипломної освіти – до відповідних центральних органів виконавчої влади. Наявні повноваження та функції суб’єктів системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування диверсифіковані, не скоординовані, не забезпечують результативного й ефективного її функціонування. Немає чіткого розмежування повноважень учасників системи та координації їх діяльності. Вплив неурядових громадських організацій на діяльність системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування відсутній [70].

      Вся работа доступна по Ссылке