Громадська думка: поняття, сутність, основні характеристики
Роль громадської думки завжди зростає у важкі переломні епохи люд-ської історії. В сучасних умовах в нашій країні це найбільш очевидно. Полі-тики апелюють громадською думкою, спираються на неї. ЇЇ намагаються за-фіксувати, виміряти, використати.
Актуальні питання державного життя на-магаються вирішити за допомогою громадської думки – шляхом виборів, ре-ферендумів. Посилення впливу громадської думки на соціальні відносини пов’язано з прискоренням суспільного розвитку, глобальним характером про-блем, що стоять перед людством, активізацією інформаційних, комунікатив-них зв’язків. Тому проблема громадської думки є найбільш актуальною в сфері соціально-гуманітарних наук, таких як: філософія, соціологія, політо-логія.
Вперше поняття «public opinion» було вжито англійським лордом Йо-ханесом Солсбері в 1159 р. Та все ж інтерес до суспільної думки як судження і як соціально-політичного інституту виник ще в первіснообщинному устрої. В цей період громадська думка концентрувала знання та передавала його з покоління в покоління. Вона регулювала відносини між представниками пле-мені і їх лідером, між чоловіками та жінками, встановлюючи певні правила, норми та заборони. Громадська думка контролювала шлюбні церемонії, про-цеси ініціації, відносини між поколіннями, релігійні, воєнні відносини, про-блеми життєдіяльності племені.
При рабовласницькому устрої громадська думка розділяється на думку окремих прошарків суспільства: громадська думка еліти, жерців та вільного народу. Трохи пізніше до них приєднується громадська думка рабів. В серед-ні віки диференціація та поляризація громадської думки не втратила свій сенс, а набула класово-станового характеру. В цей період розпочалося перше наукове вивчення громадської думки церквою, в основному за допомогою узагальнень сповіді мирян. Впродовж всього наступного історичного періоду громадська думка цікавила вчених і політиків настільки, наскільки вона мала відношення до питання влади.
Роллю та значенням для суспільства громадської думки цікавилися ще давньогрецькі філософи та мислителі. Сократ, наприклад, визнавав головну роль громадської думки в усіх процесах та сферах суспільного буття. Для Платона думка розумної меншості більш корисна, вагома та значуща, аніж думка нерозумної більшості. Він виділяв експертну думку та громадську ду-мку і показав, що громадська думка може помилятися і невірно оцінювати ситуацію, тому їй немає місця в політиці, економіці та інших сферах, що по-требують експертних рішень. Аристотель погоджується з Платоном щодо оцінки громадської думки, але вважає, що в державі, де не береться до уваги громадська думка, немає згоди, стабільності, виникають бунти, і така держа-ва не спроможна мобілізувати свої сили під час війни. Тому Аристотель вва-жав економічну та політичну сфери держави сферами, де керує думка експе-ртів, в розпорядження ж громадській думці віддається наука, культура, осві-та, мода, виховання.
Середні віки характеризуються спробою теоретичних обґрунтувань громадської думки. Ніколо Макіавеллі обґрунтував значення та роль громад-ської думки як важливого соціально-політичного інституту; заклав основи науки іміджеології.
Вся работа доступна по Ссылке
