Визначення фразеологічної одиниці

     

      У фразеології, як й у будь-якій науці, є спірні питання, які актуальні й донині. Це стосується, у першу чергу, визначення поняття “ фразеологічна одиниця ”.

      У сучасному мовознавстві немає єдиної думки щодо питання про сутність і визначення фразеологізму як мовної одиниці. Існують теоретичні розбіжності із приводу обсягу фразеології й характері мовних фактів, що трактуються як фразеологізми. Причиною цього, багато в чому, є різне розуміння дослідниками сутності самої фразеологічної одиниці.

      Визначення загального характеру фразеологізму дав швейцарський учений Ш. Баллі: «сполучення, що міцно ввійшли в мову, називаються фразеологічними одиницями» [8]. Його ж вважають і родоначальником теорії фразеології, оскільки він включив главу про фразеологію у свій підручник по стилістиці, а також виділив наступні групи словосполучень у двох своїх книгах: «Нариси стилістики» й «Французька стилістика». 1. вільні сполучення, що не володіють стійкістю й розпадаються відразу після їхнього утворення 2. фразеологічні єдності, тобто сполучення, компоненти яких незмінно вживаються в даних сполученнях для вираження однієї й тієї ж думки, втративши при цьому свою самостійність.

      Існують й інші точки зору, що визначають поняття ФО.

      На думку А.В. Куніна, фразеологічні одиниці – це стійкі сполучення лексем [42]. Дослідники В.Л.Архангельський, С.Г.Гаврин, В.Н.Телія визначають фразеологізм як язикову одиницю, для якої характерні такі другорядні ознаки як метафоричність, еквівалентність і синонімічність слову. Деякі вчені найбільш загальними ознаками фразеологічних одиниць називають “ мовленнєву стійкість, семантичну цілісність і окремо оформленість ” [54]. В.С. Виноградов висував як найбільш істотну ознаку фразеологічної одиниці її еквівалентність і синонімічність слову [19]. Але, на думку Н.М.Шанського, метафоричність властива також і багатьом словам, а еквівалентність - не всім стійким сполученням. Тому включення цих другорядних і залежних ознак у визначення фразеологізму не зовсім коректно. Учений підкреслював, що «правильна дефініція фразеологізму неможлива без обліку його відмінностей від слова й вільного сполучення» [60].

      У своїх роботах Шанський дає наступне визначення: «Фразеологічна одиниця - це відтворена в готовому виді мовна одиниця, що складається із двох або більше ударних компонентів словного характеру, фіксована (тобто постійна) за своїм значенням, складом й структурою». Лінгвіст думає, що основною властивістю фразеологічної одиниці є її відтворюваність, тому що «фразеологізми не створюються в процесі спілкування, а відтворюються як готові цілісні одиниці» [60].

      Н.М. Шанський розглянув відмінності фразеологічних одиниць від вільних словосполучень. Фразеологічні одиниці відрізняють відтворюваність, цілісність значення, стійкість складу й структури, і, як правило, непроникність структури. Відмінності фразеологічних одиниць від слів, як вважав учений, наступні: слова складаються з елементарних значимих одиниць мови, морфем, а фразеологізми - з компонентів словного характеру, слова виступають як граматично утворення, а фразеологізми - граматично окремо оформленні утворення. Таким чином, фразеологізми мають характерний набір диференціальних ознак: 1) це готові мовні одиниці, які не створюються в процесі спілкування, а беруться з пам’яті цілком; 2) це мовні одиниці, для яких характерна сталість у значенні, складі й структурі (аналогічно окремим словам); 3) в акцентологічному відношенні це такі звукові комплекси, у яких складові їхнього компонента мають два (або більше) основні наголоси; 4) це утворення, що членуються, компоненти яких усвідомлюються мовцями як слова» [60]. Фразеологізми повинні мати всю сукупність зазначених ознак, що відрізняють їх від вільних сполучень і слів. Розглянемо дані ознаки детально.

      Вся работа доступна по Ссылке