Кінець Самотності: Шістдесяті роки

     

      Хоч в сорокових роках спершу почались переклади його творів на французьку мову, Ібарросом і Кальойсом, та перше мерехтіння міжнародної слави, з’явилося аж у 1961 році, коли Борхес отримав правдиве всесвітнє визнання. В той же рік він і Семюел Беккетт разом були нагороджені другою Міжнародною Премією (Премія Форментор, яка включала грошову нагороду, в розмірі $10.000), та всесвітній центр уваги раптом перемістився на нього. Його роботи були перекладені на англійську мову і несподівано вони стали користуватися попитом. “Вигадані Історії” були перекладені на декілька мов, ставши першим латиноамериканським твором, що завоював таку увагу. Борхеса запросили до Техаського Університету, і в 1961 році, в компанії матері, він вперше познайомився із США, країною, яку він завжди уявляв у напівмістичних пропорціях. Протягом шести місяців подорожував по Америці, читаючи лекції в університетах від Сан-Франсиско до Нью-Йорка. Після цієї поїздки він ще не раз відвідав Сполучені Штати, виступаючи на конференціях з лекціями та беручи участь у неформальних круглих столах.

      У 1963 році він мандрує знову по Європі, відвідуючи багато знайомих місць з його дитячих та юнацьких днів, зустрічається зі старими друзями і колегами, а у 1967 році був запрошений до Гарварду, де залишався протягом року, як запрошений професор. Там він зустрічає нормандця Томаса Ді Джованні, який стає хорошим другом, літературним співробітником, і одним з його основних перекладачів. В тому ж таки році він одружується зі свою старою подругою, вдовою з 1964, Ельса Астете Мільян. На жаль цей шлюб не був щасливим для жодного з них – Ельса звикла до спокійного шлюбного існування, а Борхес мав дослідницьку натуру. Також не допомогло й те, що Ельса могла розмовляти тільки іспанською, почуваючи себе незручно в англомовних країнах і перед англомовними гостями. Шлюб тривав менше трьох років, в 1970 році Борхес і Мільян розлучаються, і Борхес знову продовжує жити з матір’ю. В ці роки мандрує по Європі, Англії, Шотландії та Ізраїлю. Також Борхес видає декілька поетичних збірників, збірки коротких новел та есе. У 1967 році – той же самий рік Габріель Гарсіа Маркес публікує “Сто років Самотності” – Борхес зі своїм старим другом Бьой Касаресом опублікував другу книгу під псевдонімом Бустос Домек, “Літописи Бустоса Домека”. У 1970 році був опублікований традиційний збірник Аргентинських історій та розповідей, “Звіт Бродія". В ті роки, Борхес розвинув знайомство з одною студенткою, яка відвідувала його лекції, Марією Кодамою, аргентинкою японського походження. Вона погодилася працювати його секретаркою, і зрештою їхнє співробітництво переросло в партнерську дружбу. А з часом, наприкінці свого життя, Борхес одружується з Марією.

      Вся работа доступна по Ссылке