Борхес – публіцист

     

      Маємо на меті проаналізувати есе Борхеса, які публікувались – в основному – у журналі “Ель оґар” (між роками 1936 - 1940). Ці есе вийшли надруковані як антологія під назвою “полонені тексти” у Збірнику повних творів (ІV том). Антологія вийшла за редакцією Енріке Сасіеро-Ґарі та Емір Родріґез Монеґаль у 1986 році у неповному вигляді, ще залишилось зібрати приблизно дев’яносто статей, які Борхес надрукував у цьому журналі.

      Борхес у своїх есе не оминає тем і персонажів з аргентинської історії. А місто Буенос-Айрес, яке він так щиро любив, з’являється у багатьох його публіцистичних творах так, як у поемах раннього періоду творчості. Він згадував свою країну не лише в есе та конференціях. Історія та сучасність надихали його літературні твори.

      Будучи вихованим у Палермо, в оточенні англійських книжок, він слухав нескінченні сімейні розповіді про минуле, з яким зіткнулися прихильники унітарного та федерального державного устрою. Він ненавидів Росас, а щодо Мацорки то й годі казати. В особі Перона він бачив перевтілення Росас, а в масивних актах перонізму він вбачав повернення варварства.

      У своєму творі “Хуан Мураня” Борхес пише: “Роками я твердив, що виріс у Палермо. Тепер мені відомо – мова йде про чистий літературний блиск; справа в тім, що я виріс по той бік довгих металевих списоподібних грат, у хаті з садом та батьківською і дідівською бібліотекою”.

      Вся работа доступна по Ссылке