Практичні підходи до вивчення конфлікту

     

      Виділяються наступні практично підходи до вивчення конфлікту[13] А)Експериментальне конструювання конфлікту, переважно в лабораторних умовах За основу беруться конфліктні ігри і їх модифікації, конфліктні ситуації, що моделюють реальні життєві зіткнення. Подібні дослідження конфліктів пов'язані з великими труднощами організаційного плану. По-перше, деякі з них неприйнятні з етичної точки зору. По-друге, на основі простих, в значній мірі керованих, конфліктів не можна робити висновки стосовно життєвих реальних ситуацій (оскільки немає ніякої упевненості, що взаємозв'язки, виявлені в ігровій ситуації, виявиться також в реальних конфліктах). По-третє, в експерименті надзвичайно важко змоделювати мотивацію, яка характерна для реального конфлікту і є такою, що визначає для багатьох параметрів конфлікту. Б)Особові опитувальники і тести, а також варіанти соціометрії;

      Конфлікт вивчається через напруженість у взаєминах, схильність до агресивної поведінки різних осіб, наявність мікрогрупи з негативною спрямованістю. До недоліків даного підходу можна віднести: за рамками такого дослідження залишається конфлікт як соціально-психологічне явище, що виникає в процесі взаємодії людей; причини конфлікту не розкриваються; інформація, що отримується від респондента, «пригладжується» самим респондентом; індивідуальні особливості (наприклад, схильність до ригідної або агресивної поведінки у відносинах з іншими людьми) піддається ситуативній зміні. В)Історичний (ретроспективний).

      Опис конкретних конфліктних ситуацій, що вже мали місце (проводиться аналіз дій учасників, об'єкту, причин, способів і прийомів взаємодії, результат і т.д.). Хоча даний підхід більш соціологічний, чим психологічний, при умілому формулюванні питань він значною мірою дозволяє відтворити соціально-психологічну картину конфлікту. Проте подібні методи не позбавлені недоліків. По-перше, дуже багато що залежить від того, хто описує конфлікт, оскільки вільно або мимоволі він займає певну позицію в аналізованій ситуації, а це знижує достовірність інформації. По-друге, багато що залежить від обхвату питаннями всіх характеристик конфлікту. Можливо упущення важливих характеристик, причин, які привели до конфлікту, його динаміки, наслідків через використання різних методів (бесід, інтерв'ю, аналіз документів, анкетування), що створює труднощі в систематизації інформації. По-третє, за всеосяжним і комплексним описом конфліктів втрачається пояснення і пошук істотних зв'язків, що, врешті-решт, найважливіше в подібних дослідженнях конфлікту.

      Вся работа доступна по Ссылке