Структура і рівні конфлікту

     

      Структура конфлікту - сукупність стійких елементів конфлікту, динамічно взаємозв'язаних і організуючих конфлікт в цілісну систему і процес. Має об'єктивний і суб'єктивний рівні, зіставлення яких неправомірно. На об'єктивному рівні основними елементами структури конфлікту є: основні чинники макроситуації (фізичного і соціального середовища), що опосередковано впливають на конфлікт; основні чинники фізичного і соціального середовища, що безпосередньо впливають на конфлікт: другорядні учасники конфлікту; основні учасники конфлікту, їх потреби, інтереси і цілі, об'єкт і предмет конфлікту і ін. До основних суб'єктивних елементів структури конфлікту можна віднести психічні моделі конфлікту, що є у його учасників, їх актуальні психічні стани; динамічні складові їх індивідуально - психологічних особливостей і ін. '

      Реальний конфлікт є соціально-психологічним процесом. Розгляд його в динаміці припускає виділення основних стадій. До їх числа можна віднести:

      1. Виникнення і усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації;

      2. Перехід до конфліктної поведінки;

      3. Вирішення конфлікту.

      1. Виникнення і усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації.

      В більшості випадків конфлікт породжується об'єктивною конфліктною ситуацією, що відображає прагнення однієї із сторін до досягнення деякого бажаного для неї стану, при цьому об'єктивна конфліктність ситуації не усвідомлюється сторонами.

      Конфлікт відноситься до того типу ситуацій, до якого застосовна теорія Томаса про визначення ситуації, тобто якщо людина визначає ситуацію як конфліктну, вона стає конфліктом, бо в своїх подальших діях в даній ситуації він ґрунтується на цьому визначенні, на тому значенні, яке він їй додав, відповідно розвиваючи конфліктну взаємодію, оцінюючи дії партнера, вибираючи відповідні стратегії поведінки.

      У виникненні конфліктів саме відповідне визначення ситуації грає вирішальну роль. Використання концепту «визначення ситуації» в аналізі генезису конфліктів дозволяє ввести чіткі розмежування часто змішувані поняттями «конфлікт», «конфліктна ситуація», «суперечність», «суперечлива ситуація», відвівши останнім статус реальної об'єктивної ситуації, а конфлікту – зміст «визначеної як конфліктної» ситуації, що, власне, і є пусковим механізмом виникнення конфлікту з подальшим розвитком конфліктної взаємодії (у його різних модифікаціях). Тим самим «учасники соціальної взаємодії виступають як активні суб'єкти, які не просто потрапляють в ситуації, але і в певному значенні «створюють» їх»[30].

      Вся работа доступна по Ссылке