Характеристика процесу креативності

     

      Однак у креативності як самостійного процесу все ж є і захисники. Т. Тардіф і Р. Стернберг [37.], намагаючись проаналізувати всю різноманітність точок зору, виділили два найбільш загальних підходи до процесу креативності: як до процесу, що протікає в окремій особі в окремий момент часу (цієї точки зору дотримується більшість дослідників), або як до процесу, залежного від системи соціальних зв'язків, проблемних сфер, критеріїв оцінок креативного продукту і т.д., тобто в широкому соціальному і історичному контексті [15, 16, 20, 26, 31, 32]; при цьому процес креативності не втрачає свого зв'язку з індивідуальністю творця, але вимагає іншого підходу до аналізу процесу і його дозрівання.

      Різні дослідники роблять акцент на різних складових процесу креативності, або ставлячи головною одну складову, яка признається центральної, або будуючи складну систему взаємодіючих процесів.

      Наприклад, П. Торранс, услід за Дж. Гілфордом описує креативність в термінах мислення, розуміючи творче мислення «як процес почування труднощів, проблем, брешей в інформації, бракуючих елементів, перекосу в чомусь; побудови здогадок і формулювань гіпотез, що стосується цих нестач, оцінки і тестування цих здогадок і гіпотез; можливості їх перегляду і перевірки і, нарешті, узагальнення результатів» [39].

      Ф. Баррон вважає центральним процес уяви і символізації, який служить критерієм креативності, і вводить визначення креативності як «внутрішнього процесу, що спонтанно продовжується в дії», стверджуючи, що з цієї точки зору відсутність продукту не говорить про відсутність креативності [18]. Р. Стернберг також підкреслює важливість здатності створювати «продуктивні метафори» [33].

      З. Мідник постулював, що в основі креативності лежить здатність виходити за рамки стереотипних асоціацій, працювати з широким семантичним полем (цит. по [3]).

      Д. Фелдман пропонує тричасткову модель креативного процесу, що має три пов'язані між собою складові: 1) рефлективність як основний процес, що відрізняє людину від тварин, що дозволяє формувати самосвідомість, самооцінку, за допомогою мови планувати, відображати і аналізувати всесвіт; 2) цілеспрямованість, або інтенціональність, що дозволяє організувати досвід, що переживається “всередині і зовні організму”; разом з вірою у можливість змін до кращого дозволяє реально зміняти середовище; 3) володіння способами трансформації і реорганізації, які пропонуються культурою і зумовлюють індивідуальні відмінності [23].

      Багато які дослідники вважають, що процес креативності специфічний для різних сфер діяльності і знань [20, 23, 34]. Однак можна виділити деякі загальні вимоги до процесу креативного мислення. Креативний процес незалежно від проблеми, на яку він направлений, необхідно включає наступне:

      1. Зміна структури зовнішньої інформації і внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і з'єднання концептуальних пропусків.

      2. Постійне переформулювання проблеми.

      3. Застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового і застосування

     старих знань і навичок в новому ключі.

      4. Використання невербальної моделі мислення.

      5. Процес креативності вимагає внутрішнього напруження, яке може виникати трьома шляхами: в конфлікті між традиційним і новим в кожному кроці креативного процесу; в самих ідеях, в різних шляхах вирішення або передбачуваних продуктах; воно може створюватися між хаосом невизначеності і прагненням перейти на більш високий рівень організації і ефективності всередині індивідуальності або суспільства загалом. Можливо, всі три види напруження виникають на різних етапах креативного процесу [37].

      Вся работа доступна по Ссылке