Гендерні особливості мотиваційно-смислової сфери та самовідношення
У сучасній психології терміном "мотив" ("мотивуючий фактор") позначаються зовсім різні явища, такі як інстинктивні імпульси, біологічні потяги, інтереси, бажання, життєві цілі та ідеали. А.Н. Леонтьєв вважав, що мотиви діяльності визначаються потребами особистості. У стані потреби суб'єкта предмет, який здатний задовольнити потребу, жорстко не зафіксовано. До свого першого задоволення потреба "не знає" свого предмета, він ще повинен бути відкритий. Тільки в результаті такого виявлення потреба набуває предметність, а сприймаємий предмет - спонукальну та спрямовуючу діяльність функції, що повідомляє йому статус мотиву [50].
На відміну від потреб у тварин, розвиток яких залежить від розширення кола споживаних ними природних предметів, потреби людини породжуються розвитком виробництва. Інакше кажучи, споживання опосередковується потребою в предметі, його сприйняттям або уявним поданням. У цій відображеній формі предмет і виступає в якості ідеального, внутрішньо спонукального мотиву. Таким чином, психологічний аналіз потреб неминуче перетвориться в аналіз мотивів.
Генетично вихідним для людської діяльності є розбіжність мотивів і цілей. Їх збіг вдруге: результат придбання метою самостійної спонукальної сили або підсумок усвідомлення мотивів, що перетворює їх у мотиви-цілі. На відміну від цілей мотиви актуально не зізнаються суб'єктом: у момент здійснення тих або інших дій ми зазвичай не віддаємо собі звіту в мотивах, які їх спонукають. Незважаючи на те, що нам буває неважко привести їх мотивацію, ця мотивація не завжди містить у собі вказівки на дійсний мотив. Коли мотиви не усвідомлюються, тобто коли людина не віддає собі звіту в тому, що спонукає її робити ті або інші дії, вони знаходять своє психічне відображення в особливій формі - у формі емоційного забарвлення дій [52].
А.Н. Леонтьєв виділив дві основні функції мотивів: спонукання і сенсоутворення. Одні мотиви, спонукаючи діяльність, надають їй особистісний сенс. Інші, виконуючи роль спонукальних факторів - деколи гостро емоційних, афективних,- позбавлені сенсотворної функції; такі мотиви А.Н. Леонтьєв назвав мотивами-стимулами. Розподіл функцій сенсоутворення та стимулів між мотивами однієї і тієї ж діяльності дозволяє зрозуміти головні відносини, що характеризують мотиваційну сферу особистості – ієрархію мотивів [50].
Протягом багатьох років вчені не полишають надію пояснити поведінку людини.
Результатом цього інтересу є численні теорії мотивації, кількість яких налічує не один десяток [16, 20, 21, 44, 58, 74, 83]. В даний час ця проблема не втратила своєї актуальності, швидше навпаки. Це пов'язано із зростаючими потребами практики: у сфері виробництва питання активізації і управління поведінкою людини, проблеми оптимізації використання людських ресурсів стають все більш важливими і нагальними. Тим не менш дослідження мотивації далекі від остаточного вирішення всіх питань.
Вся работа доступна по Ссылке
