АГРЕСИВНА ПОВЕДІНКА ЯК НАСЛІДОК ПОРУШЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИ

     

      Конфлікт у відносинах зазвичай є наслідком або суперечностей в думках і поглядах, або невміння правильно спілкуватися. У зв'язку з цим важливо навчитися помічати і визначати настрій і стан іншого; уміти слухати, вникаючи в суть слів співбесідника, і точно виражати власні відчуття і думки; бути доброзичливим, чуйним, тактовним і уважним.

      Приведемо найбільш поширені психотехнічні тактики поведінки в конфліктній ситуації. Відхід від конфлікту (наприклад, перехід на іншу тему або ж переривання спілкування): це не вирішення проблеми, а зволікання розв'язки. І хоча у такий спосіб можна виграти час для ухвалення оптимального рішення, напруженість у взаєминах, швидше за все, зростатиме.

      Згладжування конфлікту: одна із сторін або виправдовує себе, або погоджується з претензіями, що пред'являються, але тільки в даний момент. Фактично це також не вирішення проблеми, скоріше, спроба заспокоїти партнера по спілкуванню. Компроміс: відкрите обговорення думок, позицій, наявних альтернатив і ресурсів, направлене на пошук найбільш зручного і прийнятного для обох сторін рішення. Конфронтація: кожен відстоює свої позиції і не прислухається до думки іншого. Зазвичай замість вирішення проблеми цього приводить до сварки.

      Примушення: прямолінійне «силове» нав'язування одним з учасників конфлікту своєї думки або рішення.

      Найбільш прийнятними є компроміс і в якійсь мірі згладжування. Відхід від конфлікту може демонструвати або психологічну слабкість, або байдужість одного з партнерів. Конфронтація і примушення однаково погано впливають на емоційний стан і стійкість відносин. [16]

      Дуже небезпечне переростання конфлікту в передсуїциїдальну ситуацію. У чому основні причини підліткових конфліктів? Перша - нестримна потреба в самостійності; друга - суперечність і нестійкість самооцінок; третя - побудова своєї системи цінностей і пошук сенсу життя, що породжує чорно-біле бачення миру. Отже зовсім не випадково поняття «підліток» і «конфлікт» стоять поряд.

      Існує ділення конфліктів на ділові і емоційні. У першому випадку основні суперечності пов'язані з різним уявленням учасників про цілі і шляхи реалізації спільної діяльності; у другому - з особливостями особи партнерів.

      Прийнято також говорити про конструктивні і деструктивні конфлікти. У останньому випадку частіше йдеться не про природу самого конфлікту (його причинах або структурі), а, скоріше, про ті або інші способи поведінки людини в конфліктній ситуації і можливих наслідках конфліктної взаємодії.

      Деструктивний конфлікт, як правило, веде до погіршення взаємин між учасниками, в нім сторони швидко «переходять на особі», нерідко або забуваючи про саму причину конфлікту, або підміняючи її іншими джерелами розбіжностей. Для нього характерне розширення числа учасників конфлікту, наростання емоційної напруженості, взаємні звинувачення, зростання упередженості партнерів один проти одного. Як правило, компроміс при такому протіканні конфлікту неможливий. Основною ознакою деструктивного конфлікту є загальна незадоволеність результатом конфліктної взаємодії, відчуття неминучості нових зіткнень, поганий настрій. Конструктивний конфлікт, навпаки, є тією «очищаючою грозою», яка відкриває перед учасниками шлях для нового в міжособових відносинах, - нових рішень, нових відчуттів.

      Вся работа доступна по Ссылке