Соціально-психологічна характеристика людей похилого віку

     

      Розвиток людства і збільшення загальної тривалості життя вніс свої корективи у вікові межі поняття «літня людина». Проте точне встановлення даних меж залишається проблематичним у зв’язку з неузгодженістю термінів біологічного, соціального і психічного розвитку людини. При цьому, необхідно враховувати те, що кожний віковий шар в суспільстві має свої внутрішні характеристики, тобто будь-який вік має свої вікові стереотипи, уявлення про властивості і можливості того або іншого віку, розуміння їх можливостей і обов’язків на даній стадії життя.

      Поняття «вікова група» включає не тільки спільність умовного віку її членів, але і, як визначає І.С. Кон вікову субкультуру, тобто набір ознак і цінностей, по яких представники даного віку усвідомлюють себе в якості «ми», відмінного від інших вікових узагальнень. [49, 103; 57].

      Сучасні дослідники розрізняють декілька видів старості? Що дуже пов’язані між собою:

      • хронологічна;

      • фізіологічна;

      • психологічна;

      • соціальна.

      Не існує чітких меж і при визначенні хронологічної старості, тобто тієї кількості прожитих років, після якої людину можна назвати немолодою або старою. Тут багато що залежить від досягнутого рівня добробуту і культури, умов життя людей, менталітету і традицій того або іншого суспільства.

      Старість може наближатися до людини двома шляхами: через фізичне послаблення організму та шляхом зниження сили і рухливості психічних процесів. В останньому випадку йдеться про психічне старіння, яке являє собою процес вікової зміни вищих психічних функцій або, в широкому розумінні, - результат впливу часу на особистість людини та її емоційне і духовне життя.

      Вчені доводять, що фізична слабкість, зниження сили і рухливості психічних процесів в старості знаходяться в тісному зв’язку з фактором фізичного здоров’я. Погіршення соматичного стану виявляється в послабленні пам’яті, уваги, усвідомлення. І, навпаки, зміцнення фізичного здоров’я, лікування соматичних захворювань приводять до поліпшення психічного життя в старості.

      Під фізіологічною або фізичною старістю сьогодні прийнято розуміти певний стан здоров’я, сукупність статистичних відхилень організму. Точно встановити її межі ще важче, ніж при хронологічному підході. Дослідники зв’язують це з тим, що процес фізичного старіння багато в чому індивідуальний. В одному і тому ж немолодому віці одні люди можуть бути здоровими і не старими, інші за станом свого здоров’я наче б то опереджають свій вік.

      Соціальну старість слід порівнювати з початком немолодого віку – вік виходу на пенсію через старість (для жінок – 55, а для чоловіків 60 років). Саме формальний перехід з категорії працездатного населення в групу пенсіонерів стає однією з основних причин посилення соціальних проблем людей немолодого віку. Уявлення про соціальну старість пов’язано, перш за все, з віком всього суспільства в цілому і відноситься з середньою тривалістю життя в певній країні і певному тимчасовому відрізку. Старіння більшою мірою соціальний, ніж біологічний процес, неоднаковий для різних епох і культур, для представників соціальних шарів і групп [6;11, 15-17; 59].

      Вся работа доступна по Ссылке