Особливості взаємовідносин та етика спілкування соціального працівника з людьми похилого віку

     

      Робота соціального працівника ґрунтується на етичному Кодексі, якого повинні дотримуватись усі працюючі у соціальній сфері.

      Етика - галузь знань, що вивчає людські чесноти. Це досить складна наука, що ставить перед собою безліч завдань.

      Існують певні норми та принципи цієї науки, що визначені для соціальної роботи. Вони викладені в праці «Етика соціальної роботи: принципи і стандарти», що схвалена Міжнародною федерацією соціальних працівників. (Додаток Г) [43; 77].

      Усі принципи соціальної роботи реалізуються в правилах поведінки фахівців соціальної роботи, що визначені в Кодексі етики соціального працівника.

      Особливу роль в цьому відіграє спілкування соціального працівника з клієнтами. Це один із головних інструментів професійної діяльності соціального працівника.

      Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що спричинено потребами в спільній діяльності й включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії та розуміння іншої людини.

      Існують певні стилі взаємодії та типи спілкування соціального працівника з людьми похилого віку:

      • імперативний – будується на наказах та беззаперечній підлеглості і виконанні усіх правил з боку клієнта, без осмислення, коментарів та критики;

      • консервативний – будується на наслідуванні правил та канонів поведінки минулих часів, без урахування соціальних змін у суспільстві;

      • демократичний – передбачає рівність стосунків між клієнтом та соціальним працівником, клієнт проявляє активність та участь у взаємодії, ініціативність, свободу у виявленні своїх поглядів, бажань, прав;

      • оптимістичний – орієнтація при спілкуванні і взаємодії соціального працівника на особистість, на її внутрішній потенціал, виховання в неї віри у власні сили, можливості, самоусвідомлення, рефлексію (вміння поставити на себе на місце іншого), реальних поглядів на життя тощо;

      • ліберальний – вседозволеність, повна відсутність обмежень, безконтрольність дій і вчинків як з боку клієнта, так і з боку соціального працівника, що може призвести до неузгодженості їхніх дій, протилежних за змістом прагнень, конфлікту.

      При визначенні стилів, слід також розрізняти етапи спілкування, кожен з яких має свою специфіку, особливості засобів та прийомів:

      • встановлення контакту;

      • орієнтація в ситуації;

      • обговорення проблеми;

      • прийняття рішення;

      • завершення спілкування, вихід з контакту.

      Вся работа доступна по Ссылке