Особливості індивідуального підходу, культурологічної та оздоровчої роботи соціального працівника з людьми похилого віку

     

      В основі процесу індивідуальної соціальної роботи лежать стосунки з клієнтом. Кожен випадок є неповторним. Разом з тим, процес соціальної роботи має свою логіку: початкове оцінювання  планування догляду  виконання  закінчення стосунків та кінцеве оцінювання.

      Перший етап – початкове оцінювання - передбачає збір інформації.

      Методами збору інформації є:

      • інтерв’ю (опитування) клієнта літнього віку, його родичів, сусідів, колег (за згодою клієнта), інших функціонерів, які мали справу з клієнтом;

      • спостереження за особливостями поведінки людини похилого віку, стосунками в родині тощо;

      • аналіз документів (історія хвороби, постанови суду, попередні записи соціальних працівників і т. ін.).

      Другий етап – планування догляду – включає планування роботи, яка ґрунтується на визначенні проблеми людини похилого віку, її усвідомленні та бажанні змінити ситуацію. Для цього можна застосувати метод переконання, використати факти, приклади, які будуть свідчити на користь прийнятого рішення та проти іншого способу дій.

      Мета може бути дискретна (отримання ресурсів, наприклад, доставка палива, прийняття важливого рішення) або пролонгована (тривала) (опанування певних навичок; поліпшення конфліктної ситуації в сім’ї; представництво інтересів, відстоювання прав).

      Контракт (угода, договір) — кульмінація другого етапу. Контракт укладають у письмовій формі між людьми похилого віку та соціальним працівником як представником установи про ті послуги, які будуть надані. Контракт символізує домовленість, взаємну згоду. В ньому визначають не тільки мету і завдання втручання, а й ролі соціального працівника та людини похилого віку (хто, що, яким чином буде робити), їхні права і обов’язки, наслідки невиконання обов’язків, часові межі (тривалість дії контракту, дати зустрічей і перегляду поточного оцінювання), методи проміжного і кінцевого оцінювання (які ознаки будуть свідченням прогресу, які підтвердження будуть братися до уваги).

      Третій етап - виконання - передбачає втручання, переведення плану у практичні дії із застосуванням різноманітних методів та постійним переглядом, поточним оцінюванням досягнутого.

      Четвертий етап передбачає закінчення стосунків та кінцеве оцінювання процесу допомоги. Для цього у звітній формі аналізують виконану роботу і визначають, чи була досягнута поставлена мета. При незадовільній відповіді соціальний педагог повертається на попередню фазу і переглядає прийняті рішення або за необхідності передає справу до інших органів.

      Всі ці етапи базуються на основних формах і методах індивідуальної соціальної роботи. Це бесіди, консультації, соціальний супровід, переконання, стимул, приклад, заохочення, навіювання, надання послуг, інформації тощо [66; 78; 2; 17].

      За допомогою цих методів соціальний працівник також може здійснювати культурно-дозвіллєву діяльність з людиною похилого віку.

      До вітчизняних спеціалістів дозвільневої діяльності належать фахівці національних парків, музеїв, бібліотек, дозвільневих центрів, а останнім часом - також соціальні педагоги та соціальні працівники, сімейні педагоги, педагоги-реабілітологи, релаксатори, які спрямовують свою діяльність на здійснення виховного впливу на окремі соціальні групи, що потребують особливої уваги і допомоги (групи "ризику", підлітки, люди похилого віку, інваліди та ін.).

      Вивчення потреб та інтересів у діяльності на дозвіллі, створення умов для їх реалізації – одне з головних завдань, що вирішує соціальний працівник в Україні. Для цього він повинен володіти уміннями і навичками організації соціального дослідження, вміти вивчати особливості соціокультурного середовища за місцем проживання, специфіки його впливу у зв’язку з етнічними, демографічними, регіональними та іншими характеристиками і багаторівневої системи контактів, багатоманітності змісту і форм життєдіяльності, стихійності та суперечливості впливу на особистість, крім того, знати стан організації дозвілля в сім’ї людини похилого віку, її найближчого оточення, системі суспільного виховання, мікросоціумі, умови його ефективного впливу на духовний розвиток особистості в літньому віці, особливості і принципи організації дозвілля в різних умовах соціальної дійсності.

      Вся работа доступна по Ссылке