Обґрунтування та побудова моделі управління науково-методичною роботою

     

      Розробка сучасної, науково обґрунтованої науково-методичної роботи в технікумі є однією з найголовніших організаційних умов успішного управління нею. Водночас, моделювання науково-методичної роботи в технікумі потребує першочергового усвідомлення таких понять, як «система» та «модель» (Ю.Л. Дещинський, О.О. Кіяшко, В.А. Кушнір, В.С. Пікельна, О.А. Подсолонко, Б.В. Прикін, О.Л. Скідін, В.П. Стельмашенко, В.В. Шаркунова. Сьогодні навчальний заклад розглядається з точки зору організації (освітньої), тобто об'єднання людей, які реалізують спільну мету, діють на основі певних правил і процедур. У відповідності до системного підходу, організація - це цілісна система, що складається із взаємопов'язаних частин, кожна з яких вносить свій вклад в характеристику цілого. Освітня організація є складною, відкритою, соціально-педагогічною системою, до основних підсистем якої належить науково-методична робота, що також є цілісною системою. Головні елементи такої системи: мета і завдання, принципи, зміст, закономірності, методи, форми, технології.

      Система – це «сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках, яка створює певну цілісність, єдність» [54]. Поняття «система» розглядається у тісному взаємозв'язку з поняттями «цілісність», «структура», «зв'язок», «елементи», «відносини», «підсистема». Основними системними принципами є: структурність, взаємозв'язок структури і середовища, ієрархічність, варіативність опису кожної системи. Важливо, що «елементи системи, маючи тільки їм притаманні властивості, закономірно пов'язані між собою і складають певну цілісність» [54].

      Якщо розглядати систему науково-методичної роботи, то вона характеризується такими властивостями, як: «педагогічна цілеспрямованість, інваріантність, оптимальність, системна ефективність, стійкість, якість» [37]. Цілеспрямованість виступає провідним компонентом системи і «безпосередньо впливає на формування структури всієї системи, визначає функції інших її компонентів, дозволяє розробити критерії, що відображають ступінь наближення одержаних наслідків до запланованого результату» [41]. Загальновідомим є те, що система науково-методичної роботи має певну структуру управління і вона повинна вдосконалюватися.

      Основи управлінської діяльності в навчальних закладах розкриті В.С. Пікельною. Нею доведено, що будь-які процеси, представлені певною системою роботи, потребують управління (реалізації технологічних управлінських функцій). Зокрема, управління науково-методичною роботою має забезпечувати її функціонування на такому рівні, щоб «циклічно здійснений перехід в якісно новий стан сприяв досягненню поставлених цілей» [47]. Важливою умовою управління НМР є встановлення «зв'язків-відношень» між всіма учасниками науково-методичної діяльності. Тому одним із шляхів удосконалення структури управління НМР є зниження ступеня її невпорядкованості, збалансування процесів централізації і децентралізації. При такому підході як суб'єкт управління виступає не тільки адміністрація, але й педагогічний колектив (в розробці планів, обговоренні ходу робіт, прийнятті рішень тощо).

      Водночас слід зазначити, що, незважаючи на загальновідому в науці точку зору про значущість системного підходу у будь-якому виді діяльності, в практиці технікумів він використовується не повною мірою. Цей факт пояснюється, на наш погляд, нестачею у педагогічних працівників управлінських знань, зокрема, з теорії моделювання (педагогічної, навчально-виховної, науково-методичної роботи). Водночас, від вирішення означеної проблеми залежить результативність функціонування як системи "навчальний заклад", так і окремих її підсистем, до яких належить і науково-методична робота. Відомо, що будь-яка система – це модель [35]. Теорія розглядає не реальні об'єкти, а їх ідеалізовані моделі - певну форму зображення реальності, спосіб пізнання педагогічної діяльності. Характерною ознакою методу моделювання «є кількісна подібність властивості моделі із властивостями оригіналу» [47]. Процес моделювання полегшує розуміння складностей реальності, адже модель – «це оптимізоване, спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми, формули чи дослідного прикладу основних параметрів та характеристик об'єкта, що виступає як предмет дослідження» [47]. Ефективність застосування моделей багато в чому залежить від конкретної ситуації. Разом з тим, необхідно враховувати, що моделі можуть модифікуватися і розвиватися в різних напрямках.

      В.А. Кушнір також відмічає важливу роль моделювання у педагогічній діяльності, зауважуючи, що модель «репрезентує не тільки педагогічну реальність, а й концепції суб'єкта моделювання — вчителя...» [37]. Процес моделювання ґрунтується на раціонально-логічному способі пізнання, абстрактному мисленні, можливості повторення експериментів, кількісних методах дослідження.

      Різновидом застосування методу моделювання в навчальних закладах є розробка концепцій, статутів і положень, планів і програм, кваліфікаційних характеристик фахівців тощо. До переваг моделей належить не тільки можливість прогнозування і програмування діяльності (зокрема, науково-методичної), але й визначення критеріїв її оцінки. Водночас, як рекомендує О.Л. Скідін, потрібно якомога більше користуватися вже перевіреними методиками моделювання і проектування навчально-виховного процесу та інших процесів, що забезпечують останній. Найважливішим при розробці моделі системи є розуміння її цілісності (структурної і змістовної).

      Існує певний порядок в процесі побудови моделей, тобто «алгоритм моделювання», який включає в себе: постановку задачі, створення моделі, дослідження моделі (її можливостей), перенесення отриманих знань на реальний об'єкт [56]. Означений процес ґрунтується на положеннях теорії моделювання, згідно з якими:

      - моделювання - це процес і метод пізнання, що дозволяє вивчати загальні закономірності, формувати стратегію діяльності, і, водночас, потребує постійного врахування ситуаційних факторів;

      - модель - це система зі своєю структурою, підструктурами з прямими і зворотними зв'язками між ними, і своїми функціями;

      - розробка моделей систем потребує розробки систем управління;

      - моделювання процесу управління враховує вимоги закономірності: чим більше загальних функцій управління реалізуються в моделі, тим вона ефективніше діє на процес [56].

      Вся работа доступна по Ссылке