Нормативне регулювання обліку праці та її оплата

     

      Основним законодавчим документом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і нормативна база про працю.

      У ст.43-46 Конституції України зазначено, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянам для повної реалізації своїх прав. [ ]

      Основний документ, який регулює питання оплати праці є «Закон України про оплату праці», який введено в дію з 1 травня 1995 року. [Далі - Закон] [ ]

      Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати.

      В Законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата».

      Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Згідно Закону України від 25.11.2003 року № 1328-4 «Про оплату праці» з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати становить – 205 грн. [1].

      Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, я

     к мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

      Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

      Дія установ і організацій, що фінансуються з бюджету - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

      Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

      За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

      Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється : - Міністерством праці України та його органами;

      - Фінансовими органами;

      - Органами Державної податкової інспекції;

      - Професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників.

      Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

      2. Постанова «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95 [13].

      Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

      Вся работа доступна по Ссылке