Нормативне регулювання обліку праці та її оплати

     

      В умовах переходу до ринкової економіки й водночас в умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, звільнення з виробництв значної кількості працівників відбуваються значні зміни в організації праці та її оплати.

      Основним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і Закон “Про працю”.

      У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок , на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

      Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України:

      1. Закон України “Про оплату праці”, який введено в дію з 1 травня 1995 року (зі змінами та доповненнями).

      Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати.

      В цьому законі даються визначення “заробітна плата”, “основна заробітна плата”, “додаткова заробітна плата”.

      Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

      Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

      Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

      Дія установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Об’єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.

      Відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

      За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

      Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється: - Міністерством праці України та його органами;

      - фінансовими органами;

      - Органами Державної податкової інспекції;

      - професійними спілками та іншими органами (організаціями), що пред-ставляють інтереси найманих працівників.

      Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

      2. Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 348 від 16.05.95.

      Вся работа доступна по Ссылке