Організація управління охорони навколишнього середовища

     

      Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров`я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Сутність управління в галузі охорони навколишнього середовища полягає у виконанні функцій:

      • регулювання;

      • нагляду;

      • прогнозування;

      • планування;

      • інформування;

      • програмування;

      • експертизи;

      • досліджень;

      • контролю та інших видів виконавчо-розпорядчої діяльності.

      Головним завданням управління є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів в галузі охорони навколишнього середовища [60].

      Основу організації управління навколишнім середовищем і раціональним використанням природних ресурсів становить Закон України “Про охорону навколишнього середовища” від 25 червня 1991 року зі змінами та доповненнями, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

      Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

      а) пріоритетніст вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

      б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров`я людей;

      в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; г) екологізація матеріального виробництва на основі комплекс-ності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

      д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об`ектів і комплексів;

      е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

      є) обов`язковість екологічної експертизи;

      ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

      з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та ін-шої діяльності на навколишнє природне середовище;

      і) стягнення збору за забреднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

      ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної із змінами, внесенимисті територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку; й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

      к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва [8].

      Законодавчі функції управління в галузі охрони навколишнього середовища здійснюють Верховна Рада України та органи місцевої влади. Відповідно до ст. 13 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” до виключної компетенції Верховної Ради України у галузі регулювання відносин щодо охорони навколишнього природного середовища відповідно до Конституції України належать:

      а) визначення основних напрямів державної політики у галузі охорони навколишнього природного середовища;

      б) затвердження державних екологічних програм;

      в) визначення правових основ регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі щодо прийняття рішень про обмеження, зупинення (тимчасово), або припинення діяльності підприємст і об`єктів, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

      г) визначення повноважень Рад, порядку організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

      д) встановлення правового режиму зон надзвичайної екологічної ситуації, статусу потерпілих громадян та оголошення таких зон на території республіки.

      Вся работа доступна по Ссылке