Огляд літературних джерел по темі дослідження

     

      Практично кожне фінансово-стійке підприємство країни прагне до розвитку і розширення виробництва, а також підвищення життєвого рівня робітників. У цьому випадку важливу роль відіграє розмір одержуваних підприємством доходів і фінансових результатів. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (товарів, послуг). Крім того, підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної чи фінансової діяльності [9].

      За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий дохід у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. Чистий доход – виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу – додаткова і певною мірою необхідна праця.

      В умовах ринкової економіки прибуток на рівні підприємства виступає як безпосередня мета виробництва, що зумовлено притаманною капіталу тенденцією до самозростання. А. Сміт розглядав прибуток, по –перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге – як результат функціонування капіталу.

      Д. Рікардо вважав, що величина прибутку залежить від заробітної плати: прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили.

      Багато західних економістів при поясненні прибутку використовують теорію трьох факторів виробництва Ж.Б. Сея, за якою участь у створенні вартості беруть праця, земля, капітал. Прибуток вони розглядають як доход від використання засобів виробництва та як оплату за працю підприємця з управління та організації виробництва і, отже, доход на капітал відрізняють від підприємницького доходу.

      Критикуючи теорію факторів виробництва, К. Маркс обґрунтував положення, що нову, збільшену вартість створює жива праця. Однак при цьому він показав, що продуктивність праці залежить від технологічної оснащеності праці, родючості, розташування земельних угідь тощо. Разом з оснащеністю праці та родючості землі, зростає якість праці, отже, за одиницю часу створюється більша вартість.

      Вся работа доступна по Ссылке