Шляхи покращення фінансового стану підприємства

     

      На фінансовий стан підприємства найбільший вплив має рентабельність, або результативність, його діяльності. Підвищення доходності підприємства сприяє покращенню фінансового стану господарства. Якщо діяльність підприємства прибуткова, то це свідчить про те, що витрати на неї окупаються і виникає можливість до її розширення, а , отже, й до збільшення фінансових результатів від цієї діяльності, від яких прямо залежить фінансове здоров’я підприємства і заради яких, взагалі, воно і функціонує.

      Рентабельність прямопропорційно залежить від фінансового результату від діяльності і обернено пропорційна від витрат, віднесених на цю діяльність. Тобто для збільшення рентабельності необхідно впливати на 2 чинники: на зменшення витрат та на збільшення прибутку від підприємництва.

      Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є задача зниження трудомісткості продукції, що виготовляється, зростання продуктивності праці, скорочення чисельності персоналу. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання.

      На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання, яке можна продати без будь – якої шкоди для виробництва, це допоможе скоротити простої. Отримані кошти можна вкласти в нове, ресурсозберігаюче обладнання, яке підвищить фондовіддачу.

      Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів. Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягнути шляхом кращого використання цих фондів, збільшення їх навантаження.

      В умовах кризи неплатежів у даного підприємства є нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

      Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

      1. Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

      2. Отримання дебіторської заборгованості.

      3. Продаж резервних грошових активів.

      4. Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

      5. Отримання банківських кредитів.

      6. Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків до статутного фонду. Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

      Але щодо поточної ліквідності, то даний коефіцієнт знаходиться в межах норми. У підприємства є проблеми із грошовими коштами. Тому треба приділити увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі, підвищення якості продукції).

      Так, щоб оптимізувати значення коефіцієнту абсолютної ліквідності з тією ж сумою короткострокової заборгованості, треба мати 714 тис. грн.(Ф1р620*0,2=3570*0,2) в готівці або короткострокових фінансових вкладеннях або суму короткострокової заборгованості 211 тис. грн.(Ф1(р220+р230+р240)/0,2=42,2:0,2), що є нереальним шляхом, оскільки у підприємства не буде вистачати коштів для здійснення поточної діяльності. Тобто вихід з цієї ситуації – удосконалення виробництва та розширення збутової мережі, щоб реалізувати товари на цю суму хоча б із знижкою.

      Сума дебіторської заборгованості та запасів покриває суму оборотних активів у нормативному значенні. Якщо провести правильну політику по управлінню дебіторською заборгованістю, то необхідну суму можна отримати із неї, а частину дебіторської спрямувати на покриття кредиторської. Але для цього потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, по факту відвантаження продукції).

      Доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, бо за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, тобто прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції), але можливе виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості.

      Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел (прибуток та амортизаційні відрахування).

      Вся работа доступна по Ссылке