Особливості відбору персоналу на державну службу в Україні

     

      Проходження служби в органах державної влади включає низку ключових етапів, які в сукупності складають процес перебування державного службовця на посаді. Суспільний Інститут проходження державної служби складається з організації добору кадрів, переміщення працівників по службі, присвоєння їм категорій, рангів і стимулювання їх праці, підстави припинення державної служби.

      Кожен державний службовець проходить свій власний службовий шлях, тобто має індивідуальну кар’єру, із певними етапами, характерними для всього корпусу державних службовців.

      Ефективне функціонування системи державного управління залежить не тільки від її організаційної структури, але й від особистих характеристик персоналу (розум, культура, характер, мораль, рівень національної свідомості тощо). Саме тому такою важливою проблемою є залучення на державну службу висококваліфікованих фахівців, порядних та патріотично налаштованих громадян. Добір персоналу - це процес оцінки професійних якостей кола претендентів, визначення придатності кожного з них для виконання посадових обов’язків.

      У вітчизняній традиції управління персоналом цей аспект є одним з найбільш болючих. Адже без створення об’єктивної системи добору кадрів (яка є серйозною проблемою в системі державної служби України), ускладнюється можливість притоку до неї найбільш компетентних і кваліфікованих спеціалістів. А тому одним із головних завдань адміністративної реформи в Україні є забезпечення приходу до системи управління всіх рівнів професіоналів нової генерації. Як зазначив Президент А.Ющенко у Посланні до Верховної Ради: “Державна служба перестає бути місцем отримання адміністративної ренти, але вона ще не стала престижною професією. Ми маємо допустити до державної служби вольові, ініціативні кадри нової генерації. Це і є наш головний ресурс, який потрібно примножувати” [17, с. 2].

      Політика кадрового добору державних службовців повинна базуватися на принципі системності й наукового забезпечення. Передумовою залучення на посади державних службовців компетентних, висококваліфікованих працівників є формування дійового кадрового резерву. Для успішного розв’язання цієї проблеми в кожному державному органі розробляється план поповнення й добору персоналу. Його форми є різними залежно від характеру й масштабів організації, але загальна схема добору нових працівників є універсальною для всіх організацій. Наведемо основні його пункти:

      – план розвитку людських ресурсів організації;

      – визначення необхідності поповнення кадрів (нова чи вільна вакансія);

      – визначення структурного підрозділу, який потребує нових працівників;

      – перегляд чи проведення керівниками аналізу змісту праці;

      – визначення рівня необхідних знань, навичок і здібностей для зайняття вакантної посади;

      – узгодження критеріїв для визначення необхідних знань, навичок, здібностей у претендентів на посаду;

      – аналіз можливості внутрішнього поповнення кадрів (просування по службі, перекваліфікація кадрів);

      – формування плану залучення зовнішніх претендентів;

      – узгодження стратегії проведення “відсіву” і відбору претендентів на посаду;

      – процес добору претендентів;

      – введення на посаду нового працівника (можливий випробувальний строк);

      – оцінка показників службової діяльності нового працівника;

      – внесення корективів до плану розвитку людських ресурсів.

      На сьогодні процес відбору персоналу регулюється Законом України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року та Постановами Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 4 жовтня 1995 року № 782, “Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 15 лютого 2002 року № 169.

      Вся работа доступна по Ссылке