Основні проблеми удосконалення системи підвищення кваліфікації державних службовців

     

      Аналіз стану професійного навчання державних службовців дозволяє визначити причини та шляхи вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

      Удосконалення системи обумовлене, перш за все, стратегією та змістом реформ і перетворень, в яких все більше підвищується роль особистісного фактору, наукових знань, професіоналізму та компетентності кадрів державного апарату. Зміст та рівень їх спеціального, фахового навчання мають носити випереджаючий характер, враховувати високу динаміку соціальних процесів, завдання та труднощі становлення нової моделі державного управління, кадрового забезпечення державної служби.

      Особливо гостро постає проблема підвищення професійної кваліфікації на місцевому рівні, де працює більше половини всіх державних службовців. Треба враховувати і той факт, що в процесі децентралізації управління, передачі державної власності до комунальної суттєво ускладнюються та розширяються функції місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування, зростають вимоги до рівня професійної компетентності їх кадрів, особливо керівних.

      Удосконалення системи має йти одночасно у двох напрямках:

      – по лінії зміцнення взаємозв’язку, скоординованості роботи всіх навчальних закладів, що займаються навчанням державних службовців, з урахуванням відомих видів (в рамках гілок влади та структур їх органів) та рівнів;

      – шляхом впровадження системності в професійно-освітній процес на базі забезпечення єдиної державної політики через визначення моделі державного службовця, цілей, пріоритетів та принципів професійного навчання, введення єдиних державних стандартів і критеріїв їх реалізації з урахуванням різноманітності термінів, форм і методів навчання.

      Саме це має надати системі професійного навчання визначеності, цілісності, забезпечивши безперервність та послідовність навчального процесу.

      Основні заходи удосконалення навчання державних службовців такі:

      – запровадження професійного навчання службовців як складової їх професійної діяльності, важливого напрямку реалізації державної кадрової політики, невід’ємної частини роботи з персоналом;

      – забезпечення випереджаючого характеру навчання з урахуванням перспектив розвитку держави, ускладнення завдань і функцій її органів, впровадження інноваційних рішень й технологій, сучасних наукових досліджень;

      – неперервність та обов’язків характер навчання всіх службовців, органічно пов’язаний з професійним розвитком персоналу, плануванням і реалізацією кар’єри, службово-посадовим просуванням, присвоєнням чергового рангу, врахуванням особистих інтересів співробітника;

      – обов’язковість цільової спрямованості навчання на основі дотримання державних освітніх стандартів і критеріїв при його гнучкості в сполученні всіх видів і форм навчання, досягнення інтенсифікації та оптимізації навчального процесу, розвитку післядипломної освіти (аспірантури, докторантури);

      – організація навчального процесу на основі широкого запровадження в навчання результатів науково-дослідної діяльності, аналізу сучасної практики державного управління, забезпечення активної участі в навчальному процесі слухачів, які мають сприяти розвитку в них нового стилю мислення, самостійності та персональної відповідальності в роботі;

      – функціонування системи переважно на основі державного замовлення та за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а також за рахунок залучення інших джерел фінансування, дозволених чинним законодавством;

      – єдине навчально-методичне управління та координація практичної діяльності всіх елементів системи;

      – широке використання вітчизняного та закордонного досвіду державного управління та навчання державних службовців.

      Вся работа доступна по Ссылке