Правове забезпечення етики поведінки державних службовців

     

      Етика державного службовця покликана формувати ціннісно-нормативні відносини в суспільстві. Тому вона визначає правила для всієї державної адміністрації у внутрішніх і зовнішніх відносинах, у відносинах із політичною владою; відносини із споживачами державних послуг; правила розв’язання конфлікту інтересів тощо. Вона описує вимоги до праці, нормативно вироблені рамки професійних відносин, а також моральні якості державного службовця. Етика державного службовця грунтується на принципах відповідальності (персональної і „командної”), відкритості, співпраці, що характеризують також етику керівництва і відображають спосіб регулювання індивідуальної і колективної поведінки, який узгоджується із суспільною культурою та субкультурами конкретних колективів.

      Що ж до законодавчо-нормативного регулювання поведінки державних службовців, то тут можна говорити про окремі аспек¬ти, зафіксовані в Законі України «Про державну службу» [2] і Законі України «Про боротьбу з корупцією» [3], а також про Кодекс правил поведінки державного службовця, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 листопада 2000 року [4].

      У статті 5 Закону України «Про державну службу», яка так і називається — «Етика поведінки державного службовця» зазна¬чається, що державний службовець повинен : - сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробіт¬ників;

      - дотримуватися високої культури спілкування;

      - не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію дер¬жавного службовця [2].

      За ці роки, що минули з часу прийняття Закону України “Про державну службу” [2], узагальнено досвід трактування 5 статті та шляхів і засобів її реалізації в практичній діяльності.

      На наш погляд, основними досягненнями на шляху впровадження етичного аспекту у вітчизняному законодавстві можна вважати таке:

      По-перше, стаття 5 деталізована в Загальних правилах поведінки державного службовця. Особливо позитивним є те, що вони розроблені відповідно до вимог Ради Європи до державних служб на нашому континенті.

      По-друге, керівництво державних органів, кадрові служби почали більше уваги приділяти впровадженню нових традицій, які створюють належний морально-психологічний клімат в системі державної служби. Так, приймаючи Присягу, кожен державний службовець публічно бере на себе моральний обов’язок “вірно служити народу України”.

      По-третє, навчальні заклади, які готують фахівців з державного управління, включили до своїх програм навчальні курси (модулі) “Етика державних службовців”.

      По-четверте, можна говорити і про впровадження елементів етичної інфраструктури в систему державної служби України. Це відповідає досвідові високорозвинених країн Заходу. Йдеться про розробку етичних кодексів, створення структурних підрозділів у державних органах, які на постійній і фаховій основі здійснюють врегулювання морально-етичних та соціально-психологічних проблем у колективах. Запроваджуються морально-етичні критерії під час оцінювання роботи як окремих службовців, так і державних органів у цілому.

      Крім згаданої статті 5, у Законі України «Про державну служ¬бу» є ряд положень, які прямо не вказують на етику поведінки державного службовця, але безпосередньо з нею пов'язані. Це, на¬приклад, стаття 17 — «Присяга державних службовців». Присягу приймають державні службовці, які вперше зараховуються на дер¬жавну службу, і її можна розглядати як один із засобів забезпечення законності й етичності в діяльності державних службовців [2].

      Присяга є, так би мовити, фундаментом виконання обов'язку на державній службі. Текст Присяги і стаття 10 (п. 1) вказують на пріоритетну роль Конституції. Державна служба має в основі конституційні положен¬ня. Саме вони є етичними обмеженнями дій державного службовця і основою довіри з боку громадян. Відповідальність за конституційністю законів покладено на Конституційний Суд. Доводити проти¬річчя закону Конституції треба в ході службової дискусії і судового розгляду. В разі конфлікту між Конституцією та іншим норматив¬ним актом або наказом керівника службовець, який дотримується етичних принципів, буде вірним Конституції [1].

      Вся работа доступна по Ссылке