Спеціальна витривалість – найважливіша рухова якість біатлоніста
Багато спеціалістів вважають, що результати у циклічних видах спорту великої потужності, до яких відноситься і біатлон, залежать від рівня розвитку спеціальної витривалості. Спеціальна витривалість проявляється в умовах змагань і полягає у можливості спортсмена ефективно виконувати фізичне навантаження протягом часу, необхідного для подолання дистанції. У змаганнях у циклічних видах спорту, зокрема в біатлоні, критерієм ефективного виконання спортсменом специфічного навантаження в обстановці великого психічного напруження є скорочення часу роботи на дистанції. Щодо тренування, то «спеціальна витривалість проявляється в можливостях спортсмена утримувати на стійкому рівні якість роботи в типових вправах, що відповідають його спеціалізації». І хоча в кожному виді спорту є свої показники спеціальної витривалості, у всіх випадках залишається постійним сам принцип її оцінки: результативне виконання специфічного навантаження [1; 4; 10; 17].
На етапі спортивного вдосконалення в багаторічному спортивному тренуванні біатлоністів провідну роль виконує спеціальна фізична підготовка (В. В. Ермаков, А. Л. Кривенцов, 1990). Вивчаючи взаємозв’язок спортивного результату з показниками фізичної підготовленості, багато авторів (М. Я. Набатникова, 1994; В. П. Филин, 1994 та ін.) указують на необхідність переважного розвитку спеціальної витривалості як основної фізичної якості на етапах вищої спортивної майстерності. Досліджуючи структуру рухової підготовки біатлоністів старших розрядів, було виявлено, що спеціальна витривалість є основним педагогічним показником тренованості. У кількісному відношенні значущість у досягненні спортивно-технічного результату в біатлоні спеціальна витривалість посідає провідне місце
(41,2% у загальній дисперсії вибірки, А. Л. Кривенців, 1990).
Установлено, що спеціальна витривалість визначається в основному чотирма структурними компонентами, переважну роль при цьому відіграє силова і швидкісна витривалості. Значно нижче внесок загальної витривалості, яка меншою мірою впливає на вдосконалення спеціальної працездатності кваліфікованих спортсменів. Відомо (М. Я. Набатникова, 1999; В. М. Зациорский, 1990; Л. П. Матвеев, 1997 та ін.), що під час розвитку тренованості підвищується значущість спеціальної силової і швидкісно-силової підготовки. Зі зростанням спортивної майстерності спостерігається тенденція до збільшення значущості спеціальної витривалості, яка багато в чому визначає рівень спортивно-технічних результатів і є основоположною ланкою в підготовці (М. Я. Набатникова, 2002; А. В. Привалов, В. И. Мелихов, 1996 та ін.). Відзначається значний вплив технічної підготовленості біатлоністів на рівень спеціальної витривалості, про що свідчать дані досліджень про існування достовірно значущих зв’язків між цими показниками (А. Л. Кривенцов, 1990).
Питання технічної та функціональної підготовленості тісно пов’язані між собою і сукупно проявляються у рівні спеціальної витривалості (М. Я. Набатникова, 1995).
Вивчаючи багатокомпонентність спеціальної витривалості,
В. Н. Платонов (2000), уважає, що на її рівень впливають такі чинники:
1) потужність та ємності шляхів енергозабезпечення роботи, 2) економічність роботи та ефективність використання функціонального потенціалу;
3) специфічність пристосувальних реакцій і функціональних проявів;
4) стійкість і варіабельність рухових навичок і вегетативних функцій. Різноманітність змін рухових і вегетативних функцій, що відбуваються в різних фазах напруженої м’язової діяльності, слід брати до уваги під час розробки засобів педагогічного впливу для розвитку спеціальної витривалості.
Деякі автори (В. П. Филин, 1993; Е. П. Степаненко, 1997; В. Н. Платонов, 1997) розглядають спеціальну витривалість як здатність підтримувати необхідну змагальну швидкість протягом усієї дистанції. Інші фахівці (И. М. Бутин, 2005; Л. П. Матвеев, 2003; В. М. Зациорский, 1980) уважають її поєднанням двох якостей – швидкісної і силової витривалості.
Вся работа доступна по Ссылке
