Способи мінімізації та уникнення кредитних ризиків в банках України
Природа кредитної діяльності тісно пов’язана з чинниками випадковості, розпливчатості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Кожний суб’єкт управління (кредитний менеджер, кредитний комітет) обирає конкретний спосіб (суперпозицію способів) зниження кредитного ризику щодо позичальника залежно від специфіки своєї кредитної діяльності, визначеної кредитної політики тощо.
Способи зниження кредитного ризику щодо позичальника можна поділити на зовнішні та внутрішні.
Зовнішні способи зниження кредитного ризику щодо позичальника свідчать про те, що банк прагне до перерозподілу ризику шляхом перекладання частини ризику на інші суб’єкти та/чи об’єкти правовідносин. До зовнішніх відносяться способи забезпечення повернення позики.
Найпоширенішими цивільно-правовими видами забезпечення виконання зобов’язань у кредитних правовідносинах між юридичними особами є неустойка, гарантія, порука, застава (ст. 546 Цивільного кодексу України). Широко застосовується також такий вид забезпечення виконання зобов’язань, як страхування.
Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання і сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку.
Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі і поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Ст. 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення боржником свого зобов’язання.
Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником
Застава як засіб забезпечення повернення кредиту означає, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
