Шляхи вдосконалення процесів оцінки, аналізу та мінімізації кредитних ризиків банками України
Після довгих дискусій та обговорень головами центральних банків 11 промислово розвинутих країн в складі Банку міжнародних розрахунків була створена спеціальна група, що отримала назву «Базельський комітет».
В липні 1988 року під егідою Базельського комітету з банківського регулювання та нагляду було прийнято «Угоду про міжнародну уніфікацію розрахунку капіталу та про стандарти капіталу», яка встановила загальні критерії достатності капіталу, що прийнятні для банків незалежно від їх належності до тієї чи іншої країни. Перші Базельські критерії стали важливим кроком в частині створення системи резервування капіталу на базі оцінки кредитного ризику. Їх реалізували майже усі країни, що сприяло укріпленню міжнародної банківської стабільності.
Разом з тим, широке коло банківських ризиків стало передумовою обов’язковості урахування взаємозв’язку кредитного ризику з іншими банківськими ризиками (операційним, ринковим та ін.). Робота над Базельською угодою-2 з фундаментального перегляду вимог в частині достатності капіталу почалася в 1998 році і на сьогоднішній день підійшла до завершення. Необхідність перегляду вимог Базельської угоди-1 була зумовлена рядом причин. По-перше, модель класифікації ризиків в ній приймалася дуже спрощеною. По-друге, за останні роки значно ускладнився банківський сектор та відповідно процес управління ризиками. Тому в Базельській угоді-2 концептуально змінений підхід до контролю кредитних ризиків, де основне навантаження приходиться на банки.
Базельські правила-2 основані на трьох основних напрямках - кількісні вимоги з капіталу, нагляд регулюючих органів та ринкова дисципліна.
Мінімальна вимога до співвідношення капіталу й активів, зважених з урахуванням ризику, залишається постійною - 8%. Корективи в новій угоді пов’язані з застосуванням нових підходів до підрахунку активів, зважених з урахуванням ризиків, що підвищує якість банківських оцінок і робить даний коефіцієнт більш вагомим. Нововведенням стали три рекомендаційних способи підрахунку кредитного ризику, що, на думку Базельського комітету, дасть банкам та наглядовим органам можливість обирати найбільш прийнятну модель з урахуванням рівня розвитку банківських операцій та інфраструктури фінансового ринку.
