Проблема психологічної готовності жінки до материнства

     

      Вивчення готовності до материнства останніми роками відбувається в різних аспектах: у плані соціологічних досліджень пізнього материнства і материнства неповнолітніх; при дослідженні чинників ризику психічної патології дитини у зв'язку з соціальними і психічними аномаліями матерів; у філогенетичному аспекті.

      Досліджуються значущі особові характеристики майбутньої матері, розробляються методи, що виявляють відносини батьків до майбутньої дитини, вивчаються чинники, що впливають на материнську поведінку.

      У зарубіжній літературі виділено більше 700 чинників, представлених в 46 шкалах, що характеризують адаптацію жінки до вагітності і раннього періоду материнства. Вони відображають історію життя жінки, її сімейний, соціальний стан, особові якості, зв'язок з особливостями розвитку дитини. Не дивлячись на те, що проблеми пренатального розвитку слабо вивчені, робляться спроби організації пренатального виховання в руслі ідеології психоаналізу і трансперсональної психології.

      Основними складовими структури психологічної готовності до материнства є:

      • особливості комунікативного досвіду, отриманого в дитинстві;

      • переживання жінкою вагітності, зокрема відношення до дитини, яка ще не народилася;

      • орієнтація на стратегію виховання і догляду за немовлям.

      Найбільш важливими чинниками, що говорять про характер переживання жінкою своєї вагітності, є бажаность-небажаность дитини і особливості протікання вагітності. Найбільш сприятливі для майбутньої материнської поведінки бажаність дитини, наявність суб'єктного відношення матері до дитини, яка ще не народилася, яке виявляється в любові до неї, прагненні інтерпретувати рухи плоду як акти спілкування.

      Установки жінки на стратегію виховання також свідчать про переважання суб'єктивного або об'єктивного відношення до дитини. Тут враховується те, як жінка збирається доглядати за дитиною, чи буде слідувати строгому режиму, буде пропонувати пустушку чи ні, і т. п., тобто її прагнення орієнтуватися на потреби дитини або керуватися власними уявленнями про те, що їй необхідне.

      За наслідками дослідження С. Ю. Мещерякової були виділені три рівні психологічної готовності до материнства:

      • Низький рівень готовності до материнства характеризується наявністю коливань в ухваленні жінкою рішення мати дитину, негативних відчуттів і переживань в період вагітності. Таки жінки скупо і формально відповідають на питання стосовно їх відношення до майбутньої дитини (багато хто не переживає відчуття спільності з дитиною, не уявляє собі малюка). Вони переважно орієнтуються на дотримання жорсткого режиму, є прихильницями «суворого» виховання.

      Такі матері частіше указують на відсутність в дитинстві прихильності до власної матері і суворе відношення батьків, вони рідко грали з ляльками; віддавали перевагу дітям старше за три роки.

      • Високий рівень готовності характеризується відсутністю коливань в ухваленні жінкою рішення мати дитину, таки жінки радіють, дізнавшись про вагітність. Вони відзначають переважання позитивних відчуттів і хвилювання в період вагітності, охоче і розгорнено відповідають на питання, стосовно їх відношення до своєї дитини (вони розмовляли з малюком, прислухалися до ворушіння, реагували на нього будь-якими діями). Орієнтувалися на дотримання м'якого режиму (годувати по потребі дитину, частіше брати її на руки і т. п.). Всі вони мали в дитинстві сприятливий комунікативний досвід: випробовували прихильність до матері, ласкаве відношення власних батьків, любили грати з ляльками. Такі жінки відзначають, що люблять немовлят.

      • Середній рівень готовності характеризується частково схожим з відповідями в першій групі і частково — в другій. У жінок спостерігається суперечлива установка на виховання (жінки не збираються часто брати дитину на руки, не є прихильницями годування по годиннику і т. д.). Половина з цієї групи відзначає відсутність прихильності до матері, їх ранній комунікативний досвід був неоднозначним. Третина групи віддає перевагу іграм в «дочки-матері», половина відзначає, що любить дітей до року, інші — по старше.

      Виділені три рівні психологічної готовності до материнства відповідають різним типам материнської поведінки, що стійко зберігаються на подальших етапах.

      Немовлята матерів з високим рівнем психологічної готовності до материнства виявляють найвищий рівень спілкування з матір'ю. Вони більш ініціативні, краще володіють експресивно-мімічними засобами спілкування, уміють розвивати комунікативну ситуацію, виявляють виражену цікавість до спілкування, швидко і із задоволенням включаються в нього, не припиняють контакту за своєю ініціативою і активно протестують, коли його припиняє мати. У подальшому вони відрізняються яскравою емоційністю, відкритим і доброзичливим відношенням до людей, високою допитливістю.

      Вся работа доступна по Ссылке