Економіко – правові основи формування та функціонування ринку земель несільськогосподарського призначення

     

      У ринковій економіці землеволодіння і господарське використання землі в правово¬му та економічному відношеннях радикально відрізняються від адміністративно-командної системи. В першому випадку земля є не лише товаром, а й важливою матеріально-речовою і вартісною частиною основного капіталу будь-якого під¬приємства. Як і будь-який інший капітал, землю слід раціонально та ефективно використовува¬ти, тобто мати максимальний доход. При цьому земельна ділянка спроможна приносити доход або в результаті госпо¬дарського використання чи як об'єкт власності.

      У даному контексті особливого значення набуває грошова оцінка землі, а точніше її величина. Точність визначення вартості землі – критичний елемент ефективної системи податко¬вої оцінки. Вона є однією з умов правильності оцінки вартості освоєних земельних ділянок і га¬рантує, що кожний землевласник та землекорис¬тувач заплатять свою справедливу частку подат¬ку. Об'єктивна оцінка землі забезпечує правиль¬ність прийняття рішень у галузі землекористуван¬ня як у державному, так і в приватному секторі [8] .

      Отже, формування ринку несільськогосподарських земель має ґрунтуватися на всебічно обґрунтованих правових заса¬дах і з урахуванням соціально-економічної суті та значення цих земель як виробничого ресурсу в економічній сфері. Поряд з цим ринок землі може ефективно функціонувати лише за умови створення відповідної ринкової інфраструктури. Адже організація операцій купівлі-продажу, оренди, застави, міни передбачає виконання значного обсягу робіт з оформлення і видачі документів на право власності та інших, які засвід¬чують законність відповідної земельної операції.

      Формування ринку несільськогосподарських земель в Україні є досить складним завданням. Це зумовлено тим, що чітко не визначено сферу його дії, права й обов'язки суб'єктів ринку, затримується напрацювання відповідної нормативно-організаційної бази.

      З економічної точки зору функціонування ринку землі й встановлення приватної власності на землю як об'єкт госпо¬дарювання мають реалізовуватися не в абстрактній можли¬вості купівлі-продажу земельних ділянок, а в одержанні доходу від їх використання. Тому змістом реформування земельних відносин є створення економічно обґрунтованих правовід¬носин, які б забезпечували ефективну реалізацію економіч¬ного потенціалу землі та його відновлення. А звідти пріоритет у механізмі регулювання земельних відносин має належати економічним законам, що діють в умовах ринку.

      На сучасному етапі трансформації економіки України ін¬ститутам володіння і користування землею ще не надано конкретних форм. Прийнятий за основу платежів щодо ко¬ристування земельними ресурсами рентний підхід не підкріп¬лений відносинами реальної власності, вкладанням капіталу в галузі, що використовують землю, а також забезпеченням купівельної спроможності населення. Перехід до ринкової економіки потребує відновлення дійсної сутності ренти в поєднанні двох її аспектів — мікроекономічному і макроекономічному рівнях [9].

      За рахунок встановлення рентних відносин шляхом ку¬півлі-продажу, оренди, застави, міни землі створюється осно¬ва для визначення аргументованої величини плати за землю. При цьому нормативи цих платежів мають відображати від¬носини володіння, користування і розпорядження землею в умовах ринку та забезпечувати:

      • реалізацію платності по відношенню до всіх без винятку землевласників і землекористувачів, які розміщені на землях різних категорій, включаючи найгірші землі;

      • зв'язок земельного податку, який стягується з конкретного землевласника чи землекористувача, із загальною величиною земельної ренти, яка створюється у суспільному виробництві;

      • зв'язок земельного податку з іншими формами податкових платежів з річного доходу землевласників і землекористувачів, гарантуючи їм нормальні умови споживання та нагромадження.

      Визначення розмірів цих платежів ускладнюється загаль¬ноекономічними умовами: відсутністю стабільності у регулю¬ванні ринкових відносин, інфляцією, слабкою нормативною базою, а також умовами платної та безкоштовної передачі земельних ділянок у власність. Не менш складним є механізм стягнення цих платежів при наявності трьох видів власності та земельно-орендних відносин. Наслідком цього є відсут¬ність чіткої системи платності землекористування.

     Законодавча база та заходи щодо здійснення земельної ре-форми (розвиток приватної власності землі й майна та подальша їх реалізація, формування нових організаційно-правових форм господарювання, правове за-безпечення гарантій права на приватну власність) ма¬ють закласти основу для нових умов господарювання, які спроможні функціонувати в ринковому середовищі.

      Вся работа доступна по Ссылке