Методологія планування соціально-економічних процесів

     

      Під час систематизованого, науково обґрунтованого прогнозування і планування соціально-економічних процесів відбувається розвиток методології прогнозування та планування як сукупності методів, прийомів і способів мислення, які дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних, екзогенних і ендогенних зв’язків об’єкта прогнозування, а також їх вимірювань у межах певного явища або процесу, сформувати прогнози певної достовірності щодо його майбутнього розвитку. Сукупність загальнонаукових принципів і методів прогнозування та планування складають методологію прогнозування і планування.

      У розвитку методології прогнозування і планування соціально-економічних процесів велику роль відіграють наукові розробки радянських учених: А. Агангебяна, А. Анчишкіна, Б. Міхальовського, Н. Федоренко, Є. Четиркіна та ін. У працях цих учених розглянуто значення, прогнозування і його роль в системі державного планування, досліджено питання методології й організації економічного прогнозування і планування, показано особливості наукового прогнозування та планування.

      Під принципами прогнозування і планування слід розуміти основоположні правила цього процесу, тобто початкові положення формування прогнозів і обґрунтування планів з погляду їх цілеспрямованості, системності, структури, логіки й організації розробки. Іншими словами, це основні вимоги, які повинні виконуватися при розробці прогнозів і планів.

      Основні принципи, на яких базується державне прогнозування та розробки програм економічного і соціального розвитку України, наведені нижче:

      – принцип науковості базується на вимогах економічних законів, тобто забезпечується розробкою прогнозних і програмних документів на науково обґрунтованій основі з постійним удосконаленням методології та широким використанням світового досвіду; – принцип постійного аналізу та контролю виконання програм і планів полягає у своєчасному усуненні помилок в економічній діяльності підприємств і здійсненні необхідних заходів з метою досягнення планових показників. Постійний контроль дає змогу вчасно виявити відхилення, упущення, диспропорції й оперативно використовувати резерви для прискорення темпів виробництва у недостатньо розвинутих галузях або підрозділах;

      – принцип реальності передбачає забезпечення планів сировинними, матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та найефективніше їх використання. Крім того, принцип реальності повинен забезпечити поєднання поточних і перспективних планів розвитку й постійне дотримання їх взаємозв’язку. У перспективних планах розробляють основні показники розвитку економіки, в поточних – їх конкретизують, враховуючи досягнення інноваційної діяльності, умови і стан виробництва;

      – для достовірності документів використовується принцип об’єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі перевірених даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також звітних офіційних даних Національного банку України; – принцип цілісності забезпечується розробленням взаємоузгоджених прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку держави в цілому, окремих галузей економіки й адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий період;

      – принцип дотримання загальнодержавних інтересів полягає в тому, що органи як виконавчої влади, так і місцевого самоврядування повинні здійснювати розробку прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку, виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави;

      – при розробці прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку необхідно дотримуватися принципу рівності, який полягає у гарантуванні прав і врахуванні інтересів місцевого самоврядування й суб’єктів господарювання всіх форм власності;

      – принцип орієнтації прогнозів і програм на краще задоволення потреб суспільства. Виходячи з економічного закону підвищення потреб суспільства, необхідно збалансувати ресурси і потреби в засобах виробництва, необхідних для виробничого процесу, його розширення, створення матеріальних резервів і страхових запасів; продукції споживання для населення; засобах виробництва і предметах споживання для функціонування бюджетної сфери (армії, правоохоронних органів, науки та ін.). Визначення потреб суспільства – складне завдання, яке виконується за допомогою комплексу наукових досліджень, а також з урахуванням науково обґрунтованих норм потреби і вивчення тенденцій зміни її структури, що відбувається під впливом інноваційної діяльності, яка викликала появу нових потреб;

      – принцип погодженості суспільних, колективних і особистих інтересів. Соціально-економічний розвиток України залежить від того, наскільки загальнодержавні інтереси збігаються з інтересами трудового колективу й окремого працівника щодо кінцевих результатів праці. У планах необхідно використовувати всю систему інтересів як рушійну силу розвитку виробничих відносин, зростання економіки, підвищення її ефективності. Особиста та колективна матеріальна зацікавленість сприяє не лише виконанню завдань на виробництві, а й стимулює зростання продуктивності праці, впровадження інновацій, підвищення кваліфікації працівників та якості продукції;

      – принцип єдності відтворення, раціонального використання й охорони всіх видів природних ресурсів. Основою дотримання цього принципу є сукупне еколого-економічне оцінювання природних ресурсів з урахуванням їх якості, аналізу стану і прогнозу відтворення, раціонального використання й охорони, можливість заміни первинної природної сировини вторинною в умовах економії ресурсів і впровадження інновацій; – принцип самостійності полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах власних повноважень відповідають за розробку, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів економічного й соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Прогнозування та розроблення програм економічного та соціального розвитку забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; – принцип поєднання прогнозування, перспективного і поточного планування передбачає зв’язок генеральних напрямів соціально-економічного, науково-технічного й інноваційного розвитку суспільства з поточними планами (програмами). В умовах здійснення промислової політики створюються поряд з малими і середніми підприємствами великі виробничі комплекси. Для того, щоб комплекси та підприємства, які проектуються, не викликали диспропорцій в економіці, коли вони працюватимуть на повну потужність, а їх оснащення відповідало вимогам сучасної промислової політики, необхідно розробляти короткострокові прогнози та перспективні плани. Єдність перспективного і поточного планування, що встановлює чіткі взаємозв’язки і спадкоємність планів, є важливими умовами прогнозування та програмування економіки; – принцип правильного визначення пріоритетів розвитку економіки регіонів і галузі. Зростання виробництва на сучасному етапі економічного і соціального розвитку України значною мірою залежить від структурних змін в економіці, прискореного розвитку видів економічної діяльності, які забезпечують перехід економіки на інноваційний шлях перетворень. Тому в прогнозах, програмах і планах необхідно передбачати правильне визначення пріоритетів розвитку галузей і регіонів для забезпечення прогресивних зрушень в економічних пропорціях, підвищення ефективності інвестицій і всього суспільного виробництва, розв’язання соціальних і екологічних проблем і ресурсоощадження; – принцип оцінювання сучасного рівня розвитку економіки. Розробці планів (програм) повинне передувати глибоке вивчення розвитку економіки до початку планового періоду. Аналіз підсумків минулого (ретроспективного) періоду і оцінювання результатів соціально-економічного розвитку країни використовується на всіх стадіях прогнозування та планування. Вони мають комплексний характер. При цьому прийнятний для аналізу ретроспективний період повинен дорівнювати перспективному або бути більшим від нього;

      – принцип збалансованості програм (планів) полягає в узгодженості показників обсягів виробництва та попиту продукції, грошових доходів населення, підприємств, організацій, відомств та їх витрат; наявності ресурсів та їх суспільної потреби й інших показників, які забезпечують розмаїття пропорцій економіки;

      – принцип гласності полягає в тому, що прогнозні та програмні (планові) документи економічного і соціального розвитку повинні бути доступними, прозорими для громадськості, науковців та всіх зацікавлених суб’єктів економічної діяльності. Із цією метою передбачається участь громадян у формуванні та реалізації державної економічної політики центральними і місцевими органами влади. Інформування про цілі, пріоритети та показники цих документів забезпечує суб’єкти підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності.

      Вся работа доступна по Ссылке