Розвиток програмно-цільового методу бюджетування в Україні
Сучасний етап соціально-економічного розвитку держави потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, поліпшення прозорості та зрозумілості бюджету для громадськості, підвищення якості надання державних послуг і ефективності використання бюджетних коштів. Важливе значення з огляду на це має застосування відповідних методів формування бюджету.
Фундаментальним принципом бюджетування є те, що спосіб подання бюджету впливає на процес і продукти, які утворюються в результаті бюджетування, на обговорення кола бюджетних рішень, на виконання бюджету й на оцінку цього виконання. Розглядаючи формати бюджету, необхідно враховувати, що в чистому вигляді той чи інший конкретний тип бюджету існує рідко; набагато частіше бюджет відображає впливи бюджетної думки і практики, що еволюціонували протягом останнього століття.
Історично першим бюджетним форматом був постатейний метод формування бюджету. Головною особливістю постатейного методу складання бюджету є формування видатків за статтями, які є об’єктом складання, аналізу й контролю за виконанням бюджету. Цей метод застосовується в розрізі установ і відомств і зосереджений на статтях придбання послуг у межах установлених видатків.
Постатейний бюджет широко розповсюджений, наприклад, у США він застосовується найширше порівняно з іншими форматами бюджету. Це зумовлюється традиціями, простотою його підготовки та зрозумілістю для учасників бюджетного процесу, починаючи від бюджетних установ (розпорядників коштів) і закінчуючи членами парламенту. Звітність і моніторинг виконання бюджету, складеного за постатейним методом, є легким процесом як у розумінні, так і в процесі підготовки звіту про виконання. Постатейний бюджет може бути надзвичайно деталізованим, а може бути відносно загальним. Однак існує тенденція саме до подання деталей [84, c.266].
Проте постатейний бюджет не відображає взаємозв’язків між спожитими ресурсами і конкретними цілями й результатами витрачання бюджетних коштів. Цей формат бюджету не забезпечує наявності управлінської інформації, оскільки акцент робиться не на управлінні, а на контролі. Така орієнтованість виходить з того, що фактично витрата бюджетних коштів є метою бюджетного фінансування, тобто витрати прирівнюються до результатів. Постатейному форматові бюджету властивий акцент на прирісності, тобто наголос робиться на тому, наскільки в пропонованому бюджеті видатки на ту чи іншу статтю зростають порівняно з бюджетом поточного року.
Таким чином, недоліками постатейного бюджету є те, що він: не показує, на які цілі установа витрачає кошти; не відображає результатів надання послуг і не заохочує установу вносити або переглядати результати своєї діяльності протягом певного часу; не передбачає відповідальності за неякісне або невчасне надання послуг; не відображає результатів надання послуги; не забезпечує необхідною інформацією для внесення коректив у процес управління.
Інший формат бюджету – бюджет результативності – приділяє увагу спожитим ресурсам, але водночас пов’язує їх із результатами. На початку 50-х рр. ХХ ст. бюджет результативності намагалися запровадити багато місцевих органів влади (найбільшим містом, де зроблено таку спробу, був Лос-Анджелес). Однак нині у своєму первісному вигляді він практично не застосовується. Основні причини відмови від бюджету результативності – труднощі оцінювання, обліку, звітності, моніторингу та контролю з боку уряду.
Як зазначає А. Премчанд, відсутність успіху бюджетного планування з урахуванням результативності частково пояснювалася точкою зору, згідно з якою унікальність і неринковість більшості державних послуг і продукції із самого початку ускладнюють формулювання точних цілей. Доводилося також, що оцінювання витрат ускладнюється існуванням великої кількості видів «спільної» продукції, яку не можна цілком і повністю віднести до одного джерела. Крім того, економія, якої можна було досягти за рахунок суворого дотримання запланованих витрат, могла бути значно меншою порівняно з виграшем від поліпшення процесу розподілу коштів [349, c. 128]. Але, враховуючи прогрес у розвитку технології оцінювання й розуміння її результатів, цей формат бюджету може ще відродитися. На сьогодні, як стверджує Х. Хінтон, радник проекту реформи місцевих бюджетів – ПЕФР, результативний бюджет перебуває в процесі відновлення своєї популярності у світовому масштабі [316, c.160].
Вся работа доступна по Ссылке
