Структурні трансформації в національній економіці: регіональний аспект
Наявність і поєднання певних природно-географічних, історико-культурних, демографічних, політичних і адміністративних факторів, що формують регіон як частину території держави, в межах якої функціонує певний комплекс галузей виробництва, ринкової і соціальної інфраструктури, є визначальними і у процесі формування регіональної структури економіки, тобто комплексу господарських утворень на окремих територіях. Характерною рисою для України на початкових етапах соціально-економічного реформування був вибір адекватної її соціально-економічним умовам економічної політики, що могла б сприяти найбільш ефективному використанню ресурсів і зниженню суспільних витрат її реалізації. При становленні ринкових відносин насамперед зростала важливість розв’язання проблем розвитку господарства окремих регіонів. Однак довгий час регіональні аспекти економічних відносин ігнорувалися, хоча саме ці аспекти зумовили певні тенденції, що є найхарактернішими рисами соціально-економічного стану регіонів України. Спрямованість регіонального господарського комплексу у русло саморозвитку для здійснення розширеного економічного відтворення і відповідність конкретних цілей структурної трансформації економіки регіону є інваріантним змістом будь-яких стратегічних планів, програм, заходів, які розроблялися у межах державної регіональної політики від часу отримання незалежності. Наукова думка акцентувала необхідність посилення уваги до регулювання розвитку територій, пошуку оптимальних співвідношень між централізацією і делегуванням повноважень місцевим органам управління, нівелювання розходження між регіонами-лідерами і регіонами, неблагополучними з точки зору соціально-економічного стану, тобто досягнення гармонійного розвитку регіонів і держави в цілому. З урахуванням цих завдань державна регіональна політика покликана забезпечити формування оптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б сприяла їхньому комплексному розвитку на основі природно-ресурсного, виробничо-економічного, науково-технічного та людського потенціалів, наявної інфраструктури, історико-культурних надбань і традицій з використанням переваг та можливостей геополітичного стану регіону. Необхідність реалізації визначених цільових настанов об’єктивно призводить до посилення уваги до наукового обґрунтування загальних контурів можливих змін у соціально-економічному стані регіонів і країни в цілому, визначення альтернативних шляхів і строків досягнення запланованих змін у процесі регіонального розвитку, тобто до економічного прогнозування.
Концептуальні положення прогнозування соціально-економічного розвитку регіону включають цільові завдання на перспективу, які формуються виходячи з аналізу фактичного стану економіки, її соціального рівня та ресурсних можливостей. Проведення цільового аналізу соціально-економічного розвитку регіону має на меті визначення:
- стану і перспектив розвитку регіону як органічної складової соціально-економічної системи країни;
- тенденцій соціально-економічного зростання регіону порівняно з розвитком соціально-економічної системи країни з метою визначення основних напрямків росту;
- характерні особливості та вплив внутрішніх чинників на розвиток регіону, ступінь імовірності збереження темпів росту в майбутньому.
У науковій літературі висвітлено понад сто різних методів прогнозування, які мають складну класифікацію, але з позицій придатності для вирішення задач прогнозування соціально-економічного розвитку регіону (СЕРР) можуть бути виділені чотири основні групи: інтуїтивні; суб’єктивні; евристично-екстраполяційні; експлікативні.
Методологічні засади аналізу і прогнозування СЕРР несуть на собі певні особливості, на наявність яких вказувалося в роботі Є. Бойко [23]:
- прогнози СЕРР на можуть бути зведені до набору взаємно погоджених показників, оскільки, мірою впливу випадкових процесів і відхилень, які порушують якісну однорідність прогнозних тенденцій, прогнози є варіантними або навіть альтернативними;
- сценарій СЕРР повинен враховувати умови розвитку національної економіки, які впливають на розвиток регіонів;
- сценарій СЕРР визначається внутрішньо регіональними факторами розвитку, зокрема, наявним економічним і виробничим потенціалом, природними і трудовими ресурсами, рівнем розвитку регіональної інфраструктури тощо.
Вся работа доступна по Ссылке
