Економічний розвиток території в контексті структурних зрушень (на прикладі Донецької області)

     

      Донецька область від початку набуття Україною незалежності завжди була характерною з погляду дисбалансів структури економіки – велика питома вага важкої промисловості, її висока матеріало- й енергоємність, слабко розвинені легка й харчова промисловості, сфера послуг. Структурні зміни в економіці регіону, і досить істотні, відбувалися завжди, однак вони стали не стільки результатом виваженої державної і регіональної політики соціально-економічного розвитку, скільки впливу різноманітних факторів, часто суб’єктивних, а напрями структурних зрушень нерідко виявлялися протилежними бажаним і необхідним.

      В структурі промислового виробництва 1991 року доля металургійної і вугільної промисловості складала 39,8 % обсягу промислового виробництва. Машинобудування, в структурі якого переважало матеріалоємне металургійне, гірничодобувне обладнання і продукція військового призначення, складало 17,4 %. На легку й харчову промисловості припадало 9,0 % і 15, 8 % усього промислового виробництва відповідно. В. Амітан і Л. Брайнін, які досліджували структурні зрушення в економіці Донецької області у період 1991-1998 років, відзначали, що, виходячи з загальної стратегії структурної перебудови економіки регіону, слід було б підвищувати питому вагу машинобудування, легкої і харчової промисловостей, однак в 1998 році частка металургії у промисловому виробництві області складала вже 45,1 %, вугільної промисловості – 18,9 %. Частка машинобудування зменшилася до 9,6 %, харчової промисловості – до 5,3 %, легка промисловість практично повністю деградувала, а її частка складала лише 0,3 % промислового виробництва регіону. Онак такі структурні зрушення виявилися наслідком не зростання обсягів виробництва у вугільній і металургійній промисловості, а різними темпами падіння виробництва в ряді галузей промисловості за 1991-1998 роки:

     металургійне виробницто скоротилося на 57,6 %, вугільне – 53,7 %, машинобудування – на 46,9 %, а виробництво продукції харчової і легкой промисловості – у 4 та 8,4 рази відповідно. Таким чином, структурні зрушення в економіці області відбулися у протилежному бажаному й декларованому напрямі і за самим несприятливим сценарієм – шляхом «витіснення» менш матеріало- й енергоємних, але високотехнологічних і доходних галузей економіки [4].

      Вся работа доступна по Ссылке