Синергетична концепція стратегічного управління економічним розвитком територій
Розуміння синергетичної концепції як провідної ідеї, основоположних засад стратегічного управління економічним розвитком територіальних утворень, представлених у вигляді ієрархічно організованої системи теоретико-методологічних положень, методичних засад, наукових принципів, організаційних, інформаційних, комунікативних засобів і інструментів забезпечення стратегічного управління економічним розвитком на рівні території, дозволяє говорити про кілька взаємопов’язаних рівнів її організації.
Теоретичне підґрунтя, що визначає методологічний базис дослідження і регулювання економічних процесів на рівні окремих територій, територіальних утворень, складає теоретико-методологічний рівень концепції і включає низку елементів, сконструйованих на платформі ліберальної і неоліберальної економічної свідомості. Ідеологема природного устрою вільного ринкового господарства з модифікацією функцій ринку у сучасних економічних системах у напрямі поєднання принципів «вільного ринку» і «соціального вирівнювання», попри усі розбіжності англо-американської і фрайбурзької шкіл неолібералізму стосовно теорії, методології, принципів економічної політики, розуміння ролі й місця держави у господарському житті суспільства, заклали загальні концепти неоліберального дискурсу: кваліфікованого управління соціальною та економічною політикою за допомогою державних інститутів і формування суспільної відповідальності [251]. Неолібералізм ознаменував також оцінювання процесів господарського життя з макроекономічних позицій, виявлення залежності економічного розвитку від зміни інституційних умов, визнання можливості коригування державою ринкового ладу, структуроутворюючий вплив держави на економіку.
Окремим явищем економічної думки у контексті даного дослідження є концепція спонтанного ринкового порядку Ф.А. фон Хайєка, центральним постулатом якої є неможливість цілеспрямованого впливу на ринкові процеси, оскільки ринкова економіка еволюціонує відповідно до власної внутрішньої логіки, і втручання до цих процесів загрожує частковим або повним руйнуванням ринкового порядку. Ринок при цьому розглядався як своєрідне інформаційне середовище, опанування і формалізація законів якого неможлива через величезний обсяг масиву знань, який необхідно враховувати і використовувати [42, 321]. За своєю суттю спонтанний ринковий порядок Ф.А. фон Хайєка розкриває властивості ринку як системи, що самоорганізується з властивими їй синергетичними ефектами.
Визнання можливості коригуючого впливу держави як соціального інституту на розвиток ринкових процесів вводить до теоретико-методологічних засад синергетичної концепції стратегічного управління економікою основоположні концепти інституціоналізму [31, 46, 47, 315-317, 323] з його значно ширшим трактуванням предмета економічної теорії на основі враховування усього комплексу умов та чинників, що впливають на господарське життя: правових, соціальних, психологічних, політичних. Орієнтація на вивчення сталих форм організації і регулювання життя суспільства, соціальної поведінки та існуючої системи соціальних нормативів і інститутів, що забезпечують свідоме регулювання й організацію діяльності соціальних суб'єктів, відтворення повторюваних і найбільш стійких зразків поведінки, навичок, традицій, що передаються з покоління в покоління, як паттернів економічної свідомості й економічної поведінки. Гносеологічний аспект соціально-психологічного, соціально-правового і соціологічного напрямів інституціоналізму, посилений науковою методологією кон’юнктурно-статистичного напряму, дозволяють зняти окремі протиставлення і включити їх до теоретико-методологічної платформи сучасного управління економічними процесами.
Вся работа доступна по Ссылке
