Механізм політики розподілу підприємств харчової промисловості
Після ефективної розробки харчового товару та встановлення обґрунтованої, стимулюючої збут ціни на нього, необхідно здійснити формування маркетингової політики розподілу цього товару. Даний елемент комплексу маркетингу харчових підприємств у більшості випадків лише побічно регулюється виробником продовольчих товарів. Тільки функціонування власних фірмових магазинів виробника найбільше повно реалізує елементи його маркетингової політики розподілу. Інші ж канали розподілу продовольчих товарів (франчайзі, оптові, роздрібні підприємства) відносно самостійні у своїй торговельній діяльності, що може позитивно або негативно впливати на рівень продажів харчового товару. Тому при розробці маркетингової політики розподілу харчових підприємств необхідно формувати заходи в підтримку діяльності підприємств – торговельних посередників, надаючи їхньому керівництву та персоналу план ефективних дій відносно результативних продажів конкретного харчового товару в конкретному магазині. За свідченням Ф. Котлера: “Маркетингова політика розподілу товарів (МПР) – це систематичне прийняття рішень відносно фізичного переміщення й передачі власності на товар від виробника до споживача, включаючи транспортування, зберігання та здійснення угод” [94]. Інші фахівці вважають, що МПР являє собою “сукупність принципів, форм і методів товаро¬постачання відповідно до попередньо визначених умов щодо формування асортименту, цін, маркетингових комунікацій та організації післяпродажного обслуговування з метою реалізації маркетингової стратегії підприємства” [260]. Діяльність у сфері розподілу товарі – це цілеспрямовані дії, принципи та методи, здійснення яких покликані організувати рух потоку товарів до кінцевого споживача. Основними елементами МПР продовольчих товарів є транспортування продукції – її фізичне переміщення від виробника до споживача; доробка продукції – підбір, сортування, складання готового виробу та інше, що підвищує ступінь доступності й готовності продукції до споживання; зберігання продукції – організація створення та підтримка необхідних її запасів; контакти зі споживачами – дії з фізичної передачі товару, оформлення замовлень, організації платіжно-розрахункових операцій, юридичного оформлення передачі прав власності на товар, інформування споживача про товар і підприємство, а також збирання інформації про ринок.
На нашу думку, формування маркетингової політики розподілу продовольчих товарів доцільно здійснювати з використанням розробленого нами механізму (рис. 4.2). У першу чергу необхідно розробити концепцію розподілу продовольчих товарів – концепцію торгівлі, що враховує особливості харчових продуктів, їхнього продажу й покупки, демонструючи диференційований підхід до маркетингу продажів цих товарів. Торгівля представляє собою купівлю товарів та їхній перепродаж без внесення в них істотних матеріальних змін (показники діяльності торговельних підприємств Українського Причорномор’я представлені в табл. Д.5). Для виробничої діяльності характерним є саме внесення змін у природні об’єкти з метою одержання кінцевого продукту, придатного для задоволення потреб людини. Торгівля продовольчими товарами здійснюється за такими формами: матеріально-технічне постачання та збут; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля; громадське харчування; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Для стимулювання відвідування конкретного продовольчого магазину доцільно представити в ньому найбільший комплект торговельних послуг, для магазину харчових товарів – це: реалізація товарів; упакування куплених у магазині товарів; навантаження й доставка важких виробів автотранспортними засобами; консультації дієтологів; послуги оптової торгівлі; закупівельні послуги; послуги маркетингу; інші послуги торгівлі.
Вся работа доступна по Ссылке
