Адаптація комплексу маркетингу підприємства-виробника м’яса птиці

     

      Модель формування комплексу маркетингу виробника конкретного продукту з групи м’яса та м’ясопродуктів – курячого м’яса – має наступні складові. Обмеження та корегування як складові моделі:

      1. Продовольча безпека по товару – куряче м’ясо – не забезпечується ні в країні, ні в Українському Причорномор’ї – індикатор достатності споживання м’яса й м’ясопродуктів – 0,60-0,77 (у структурі споживання м’яса курятина займає 37 %). Прогнози автора й експертів свідчать, що цей показник має тенденцію до зростання, тому існує потенціал збільшення обсягу споживання м’яса й м’ясопродуктів і, зокрема курячого м’яса, при зміні сил маркетингового макросередовища, а також під впливом маркетингової діяльності харчових підприємств. Урахування даного обмеження обумовлює рекомендації маркетологові харчового підприємства, що виробляє куряче м’ясо: для задоволення попиту населення необхідно закуповувати імпортний товар, а також нарощувати власне виробництво.

      2. Агромаркетин: високий потенціал вирощування курей в Україні та Українському Причорномор’ї, реальний обсяг виробництва є досить низьким. Лідер Українського Причорномор’я – АР Крим: обсяг виробництва м’яса вирощених на території регіону курей становить 10 % національного виробництва, виробництво курятини на одного споживача перевищує середньоукраїнські показники. Тому адаптація моделі формування комплексу маркетингу підприємства-виробника курячого м’яса здійснюється в найефективніших (серед регіонів Українського Причорномор’я) умовах АР Крим. Рекомендації маркетологові харчового підприємства: розробляти й впроваджувати заходи спільної діяльності агропідприємств і підприємства-виробника курячого м’яса.

      3. Макросередовище маркетингу виробників курячого м’яса в Українському Причорномор’ї в більшості випадків негативно впливає на ефективність маркетингової діяльності цих та інших харчових підприємств, але при грамотному моніторингу та врахуванні можливого впливу, а також сприятливого потенціалу зовнішнього середовища можливо підвищити ефективність маркетингової діяльності.

      4. Державне регулювання маркетингової діяльності виробників курячого м’яса не утруднює дії підприємств на внутрішньому ринку. Маркетологові в альянсі з юридичною службою доцільно відслідковувати зміни в цій сфері.

      5. Реальна ємкість українського ринку м’яса та м’ясопродуктів становить 2340,0-2854,7 тис.т, курячого м’яса – 865,0-1057,0 тис.т. У регіонах Українського Причорномор’я: в АР Крим – близько 120 тис.т м’яса та м’ясопродуктів, курячого м’яса – 45 тис.т, в Одеській області – 137 тис.т і 50 тис.т, відповідно, в Миколаївській області – 70 тис.т і 25 тис.т, в Херсонській області – 57 тис.т і 20 тис.т, відповідно. Ці значення дають маркетологові уявлення про те, яка кількість курячого м’яса споживалася раніше в аналізованих регіонах. Розмір цього показника ми рекомендуємо використовувати маркетологові як орієнтовний. 6. Потенційна ємкість за результатами проведених нами досліджень і розрахунків перевищує реальну ємкість ринку курячого м’яса в усіх регіонах Україн¬ського Причорномор’я. Так, потенційна ємкість ринку курятини в АР Крим становить 75 тис.т, в Одеській області – 75 тис.т, в Миколаївській та Херсонській областях – по 50 тис.т. Маркетологові підприємства-виробника курячого м’яса рекомендується нарощувати обсяги виробництва й підвищувати ефективність маркетингової діяльності.

      Вся работа доступна по Ссылке