Світовий досвід щодо підвищення ефективності транспортної інфраструктури

     

      Відповідно до закону України «Про залізничний транспорт» та програми реформування Укрзалізниці розвиток інфраструктурного забезпечення процесу перевезення залізницями України є необхідною умовою стійкого соціально-економічного розвитку залізничного комплексу України. Оскільки в умовах реформування утримання та експлуатація інфраструктури залізничного транспорту залишається в державній власності, відповідно і всі витрати на утримання її будуть покладені на державу, а від ефективності інфраструктури напряму залежить ефективність діяльності залізничного транспорту та його стійкий соціально-економічний розвиток.

      Відповідно до основних видів діяльності залізничного транспорту, нової програми реформування основними секторами, які формуватимуть соціально-економічний розвиток галузі, є монопольний, потенційно конкурентний та конкурентний. Особливо важливе, стратегічне, значення для розвитку залізничного комплексу України набуває його інфраструктура. Саме від ефективності інфраструктури залізничного транспорту залежить рівень економічного та технологічного розвитку, як функціональних складових соціально-економічного розвитку галузі.

      Проблема збитковості інфраструктури залізниць характерна і для країн Європи. Для пошуку шляхів підвищення ефективності інфраструктури залізниць України, у тому числі і малодіяльних ділянок, як основи стійкого соціально-економічного розвитку необхідно звернутися до світового досвіду розвитку подібної інфраструктури та заходів щодо підвищення їх ефективності.

      У наш час у різних країнах світу неефективна інфраструктура залізниць, малодіяльні ділянки визначаються по-різному. Так, у Німеччині неефективною інфраструктурою, малодіяльними ділянками вважаються нерентабельні ділянки та цілі напрямки, що являють собою вузькі місця за пропускною спроможністю, чуттєві до найменших порушень в експлуатаційній роботі. У Сполучених Штатах Америки до такої інфраструктури належать ділянки із малими розмірами руху і низькою рентабельністю відносно інших ділянок. У Фінляндії критерієм визначення неефективності інфраструктури, малодіяльних ділянок є величина щільності руху – 70 поїздів за добу (тобто 35 пар поїздів), згідно з яким більшість ліній залізниць Фінляндії належить до малодіяльних. Іншими характеристиками неефективних, малодіяльних ліній є: максимально допустима швидкість руху поїздів 120 км/год; змішаний пасажирський і вантажний рух; обмежена вантажна та маневрова робота; наявність однієї чи двох колій на перегонах тощо. У Росії малодіяльними є лінії 4-ї категорії, тобто ділянки з незначним обсягом перевезень, що є, як правило, тупиковими і забезпечують зв’язок з мережею залізниць окремих підприємств [260 с.139].

      Аналіз досвіду дозволить визначити масштабність проблеми зростання неефективної інфраструктури залізниць та дослідити заходи, які були впроваджені з метою перетворення мало- та неефективних, нерентабельних ліній у рентабельні.

      Вся работа доступна по Ссылке