Аналіз ефективності інфраструктури залізничного транспорту як складової соціально-економічного розвитку залізниць України

     

      В сучасних умовах соціально-економічного розвитку особливо важливим постає питання ефективності інфраструктури залізничного транспорту України.

      За часів Радянського Союзу інфраструктура залізничного транспорту України розвивалася в умовах постійного зростаючого обсягу перевезень, що вимагала першочергового розвитку пропускної спроможності, при цьому швидкість була другорядним показником [150, 260, с. 616]. Саме тому основними перевагами сучасних українських залізниць перед європейськими є підвищена вага поїзда, пропускна спроможність, місткість вагонів. Однак якщо в Європі показник швидкості руху пасажирських перевезень складає 160 км/год, а вантажних – 100- 120 км/год, то в Україні максимально можлива швидкість руху пасажирських і вантажних перевезень складає 140 та 80 км/год відповідно. Варто зазначити, що із загальної протяжності залізниць України, мережа яких складає близько 22 тис. км, 67,5 % становлять одноколійні ділянки, 32,5 % - дво- та триколійні. Електрифіковано 42,7 % протяжності залізниць, 60,8 % обладнано пристроями автоматичного регулювання руху поїздів, 62 % мають безстикову колію, 72,9 % усіх стрілок обладнано системами електричної централізації. Рівень електрифікації залізничної інфраструктури та оснащення сучасним автоматичним блокуванням досить високий і охоплює майже всі основні напрями перевезень. Саме на таких електрифікованих ділянках і виконується найбільша частина залізничних перевезень [183, c. 617].

      Сучасну стратегічну мережу залізниць формують лінії та дільниці, на яких виконуються основні обсяги пасажирських і вантажних перевезень, довжина яких становить 45 % загальної експлуатаційної довжини українських залізниць. Однією з проблем ефективного використання стратегічної мережі українських залізниць є суміщення вантажо-пасажирського руху. Експлуатація інфраструктури залізничного транспорту в такому русі значно обмежує швидкість перевезень, негативно впливає на ефективність управління інфраструктурою, підвищує витрати на експлуатацію та утримання.

      Неефективне використання інфраструктури залізничного транспорту підтверджується і тим, що 90 % обсягу перевезень здійснюється на 45 % загальної експлуатаційної довжини залізничної інфраструктури, що становить близько 85 % стратегічної мережі. Решта інфраструктури майже не використовується або використовується рідко, у результаті чого отримані доходи не покривають витрати на її утримання.

      В умовах реформування, коли держава бере на себе додаткове навантаження щодо утримання та експлуатації інфраструктури залізничного транспорту, формування моделі стійкого соціально-економічного розвитку, особливо актуальними постають питання необхідності оптимізації транспортної інфраструктури, підвищення її ефективності. Оскільки саме ефективна інфраструктура сприятиме залученню додаткових вантажопотоків, технічному та економічному розвитку, то це дозволить підвищити рівень соціально-економічного розвитку галузі.

      Вся работа доступна по Ссылке