Вплив організаційно-економічних чинників на підвищення ефективності промислового садівництва

     

      У нових умовах господарювання найгострішими для садівницьких і виноградарських підприємств є такі проблеми: 1) підвищення продуктивності насаджень, виробництво конкурентоспроможної продукції за якістю і собівартістю; 2) розвиток сфери реалізації, значне розширення ринків збуту продукції, в т.ч. у зарубіжних країнах; 3) джерела інвестицій на просте і розширене відтворення насаджень і формування матеріально-технічної бази.

      Нинішня низька продуктивність насаджень аж ніяк не вписується в засади ринкової економіки, коли основною метою товарного виробництва продукції є одержання прибутку. На сучасному етапі галузь не задовільняє потреби населення в плодоягідній продукції. Фактичне споживання плодів та ягід склало 41 кг на душу населення в рік при науково обгрунтованій нормі харчування 75 кг. В зарубіжних країнах цей показник значно вище. Так, у США на душу населення припадало 100 кг фруктів, в Угорщині - 111, у Німеччині - 156, в Італії - 183 кг. За рахунок власного виробництва забезпечується лише 25-30% мінімально необхідної кількості плодів та ягід, або 20-25 кг в рік на людину.

     Незабезпеченість внутрішнього ринку якісною плодоягідною продукцією дає можливість практично безперешкодно заповнювати його імпортною продукцією, яка в споживчому кошику нині складає 47%.

      Промислове садівництво відзначається високою ефективністю господарської та зональної спеціалізації й агропромислової інтеграції. Агропромислове підприємство виступає найбільш ефективною організаційно-економічною структурною формою реалізації промислового садівництва, що поєднує в єдиній технологічній системі такі елементи як: виробництво, переробку, зберігання плодової та ягідної продукції у промислових масштабах. Крім того, вищезазначений тип господарств дозволяє реалізовувати споживачу кінцевий продукт, а не проміжний.

      В ринкових умовах домінуючою формою взаємовідносин на основі підписаних між сторонами договорів, з тривалим періодом їх дії й можливістю щорічного коригування визначених обсягів сировини та договірними цінами є контрактна система діяльності, оскільки така форма організації виробництва сприяє стабільному забезпеченню переробних підприємств якісною сировиною за прийнятними цінами. В сукупності перелічені фактори дозволяють функціонувати переробним підприємствам у різних ієрархічно-інтегрованих формуваннях, включаючи вирощування, збут й переробку продукції садівництва на тривалій основі та передбачають можливість створення не лише концернів регіонального, а й загальнодержавного масштабу, з чітко визначеними функціями.

      Сільськогосподарські товаровиробники і переробні підприємства регулюють свої взаємовідносини двосторонніми договорами, які передбачають в майбутньому не лише взаємовигідне, але й довготривале співробітництво.

      Перший розділ договору визначає потенційну спроможність двохстороннього співробітництва в сфері поставок плодоягідної сировини для виробництва з метою її промислової переробки, передбачаються зобов’язання сторін щодо строків та умов поставок, а також прийому плодоягідної продукції.

      Другий розділ договору прописує обсяги та місце поставок, якість плодів і ягід (з відповідністю сировини вимогам державних стандартів), в тому числі спосіб постачання і прийому й вид оплати конкретно-визначених видів продукції. Обов’язковою складовою договору є інформація про специфікацію якості продукції, яка розробляється для конкретного виду плодів і ягід до настання сезону переробки продукції.

      Вся работа доступна по Ссылке