Організаційно-економічні засади державного регулювання та підтримки інноваційного розвитку садівництва

     

      Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності [59].

      Державне регулювання − це сукупність форм, методів та інструментів впливу з боку держави на діяльність суб’єктів господарювання, ринкову кон’юнктуру та ефективність функціонування з метою створення умов ефективного розвитку.

      Державне регулювання є системою заходів, інструментів, методів і засобів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для ефективного функціонування ринків сільськогосподарської продукції та вирішення складних соціально-економічних проблем аграрної економіки і економіки сільських територій [2, с.34].

      Роль держави в макроекономічному сприянні ефективній інвестиційній діяльності полягає у застосуванні важелів прямої та непрямої дії, які знаходять вираження у створенні сприятливого інвестиційного середовища та централізованому державному інвестуванні, здійсненні виваженої грошово-кредитної й податкової політики, фінансуванні інноваційних програм, субсидування, що реалізуються центральними та місцевими органами влади. Основною умовою подальшого ефективного розвитку садівництва та забезпечення накопичення коштів товаровиробниками є зниження податкового навантаження, що надасть можливості здійснення інвестиційної діяльності, тобто, власне відбудеться реалізація регулюючої функції системи оподаткування.

      Відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 9 квітня 1999 року № 587-XIV (із змінами і доповненнями) визначено порядок справляння та використання даного збору, а платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво, а об’єктом оподаткування є виручка, – товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

      З 1 липня 1999 року практику справляння цільового збору в Україні поширено й на галузі садівництва та виноградарства, відповідно до Закону України від 9 квітня 1999 р. № 587 [108].

      Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, які перебувають на обліку в податковій інспекції міста, у 2010 році сплачено до державного бюджету 31462 тис. грн. цього платежу. В порівнянні з відповідним періодом минулого року ці надходження зросли на 1654 тис. грн. та протягом останніх років мають стійку тенденцію до зростання (приріст 5,5 %).

      При цьому слід зазначити, що суб’єкти господарювання, що реалізують безалкогольне пиво, слабоалкогольні напої, також є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. Ставка нарахування збору становить один відсоток від об’єкта оподаткування. Самостійно обчислена платником збору сума податкового зобов’язання зазначається у звіті про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Зазначений звіт подається щомісяця (незалежно від наявності у платників об’єкта оподаткування) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням суб’єкта господарської діяльності протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, а сума податкового зобов’язання, зазначена в поданому звіті, сплачується протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання звіту.

      Вся работа доступна по Ссылке