Міжнародні інвестиційні стратегії на макро- та мiкрорівнях

     

      Стратегічний менеджмент – це галузь теорії і практики управління, яка швидко розвивається та виникла у відповідь на зростання динамізму зовнішнього середовища бізнесу. Теорія стратегічного планування і управління була розвинена американськими дослідниками бізнесу і консультаційними фірмами. У подаль-шому цей апарат увійшов до арсеналу методів внутрішньофірмового планування всіх розвинутих країн. Різні формулювання цього терміна об'єднує поняття: стра-тегія є усвідомленою і продуманою системою сукупності норм і правил, що по-кладені в основу розробки та ухвалення стратегічних рішень. Стратегія може бути розглянута як поєднання мети діяльності організації та її обраної лінії поведінки для досягнення цієї мети. Стратегія, як прогноз, повинна означати не тільки «нит-ку, що пов’язує минуле з майбутнім», а й усвідомлення своїх дій, що здатні під-вищити конкуренті переваги компанії [342, c. 169].

      Уперше термін «стратегія»1 використав у економіці для визначення одного із видів керівництва будь-яким комерційним підприємством А.Чендлер-молодший 1962 року: стратегія – метод встановлення довгострокових цілей організації, про-грами її дій і пріоритетних напрямів із розміщення ресурсів [408]. Власне з того часу розпочався етап стратегічного планування на підприємствах в умовах ринко-вої економіки.

      Стратегічний підхід до управління діловими організаціями почав викорис-товуватися ще в 20–30-х роках XX століття. Але особливо інтенсивно процес пе-реходу до управління на основі розвитку стратегії розпочався в 60-і роки. Почи-наючи з 1926 р., під стратегією розуміли управління ресурсами, коли встановили, що при кожному подвоєнні виробництва витрати на одиницю продукції знижу-ються на 20%. В середині ХХ століття поняття «стратегії» вийшло за рамки війсь-кової термінології та увійшло до управлінських термінів, проблема реакції на не-сподівані зміни в зовнішньому середовищі мала велике значення. З'явились тер-міни: «стратегічне планування», «стратегічне управління», «стратегічний мене-джмент», «стратегічне мислення» [9]. За дослідженнями 60-х років, теорія страте-гічного планування полягала в «визначенні довгострокових цілей і завдань підп- риємства, адаптації курсу дій та розміщенні ресурсів, необхідних для досягнення визначеної мети» [408].

      У роботах 1970–1980-х років поняття «бізнес-стратегія» і «стратегічне планування» все тісніше пов'язуються з проблемами конкуренції та конкурент-ної боротьби. У своїй роботі «Мислення стратега» Кенічи Омайе пише: «Я ду-маю, що наше мислення стане чіткішим, якщо ми зарезервуємо термін «страте-гія» для позначення дій, які націлені безпосередньо на зміну сильних сторін під-приємства, що мають відношення до його конкурентів. Ми повинні відрізняти ці дії від тих, спрямованих на підвищення норми прибутку,

     впорядкування органі-заційної структури, підвищення ефективності управлінських процедур, вдоско-налення підготовки персоналу».

      Вся работа доступна по Ссылке