Сутність фінансово-економічних криз та об’єктивна необхідність подолання їх наслідків
Розвиток теоретичних засад будь-якої економічної категорії зазвичай ґрунтується на вивченні її природи і механізмів прояву у практиці. Кризи не є виключенням, адже як писав М. Кондратьєв, «капіталістичні кризи з їх руй-нівним впливом на господарство були занадто яскравим явищем дійсності, щоб не притягти до себе доволі рано увагу економістів. Починаючи з кінця 20-х рр. ХІХ ст. кризи з винятковою для соціально-економічних явищ регу-лярністю настають одна за одною й потрясають народне господарство. При-родно, що увага до них з боку економічної думки посилюється. Водночас, вона отримує у розпорядження й більш об’ємний фактичний матеріал» [1, с. 173–174].
Упродовж ХVІІІ-ХХІ ст. у світі відбулося декілька десятків фінансо-во-економічних криз. Узагальнено інформацію по даним літературних дже-рел [2–11] щодо часу виникнення, місця локалізації й основних характерис-тик прояву найбільш потужних з них наведено у додатку А. Незважаючи на тривалу історію виникнення і перебігу макрокриз, що впливали на функціо-нування економік цілих країн, регіонів або галузей, і враховуючи пошире-ність криз мікроекономічного ґенезу, що проявляються у діяльності окремих суб’єктів упродовж усієї історії господарських відносин, у науковій літерату-рі немає єдиної думки щодо визначення їх суті.
Слово «криза» походить із давньогрецької мови (krisis) і має декілька варіантів дослівного перекладу: «різкий перелом», «поворот» або «перево-рот», «перехідний стан», «важке, скрутне становище», «ускладнення», «не-відповідність», «нестача», іноді слово перекладають як «рішення» і навіть «можливість», «переломний момент» [12–15].
Зважаючи на багатогранність перекладу у науковій літературі склало-ся декілька підходів щодо визначення сутності даного терміну. Принципово різними з них є два наступні. Перший підхід пов’язаний з нестачею чого-небудь – ресурсів, товарів, прибутків тощо. Навіть поширений термін «криза перевиробництва» по-суті означає не стільки зайву кількість вироблених то-варів, скільки нестачу або недостатність попиту на вироблений товар. За цим підходом «криза» розглядається як результат певних процесів у ринковому середовищі і є статичним явищем. Наприклад, Г. Сазонова зазначає, що «в економічному сенсі криза означає дефіцит грошових засобів для підтриму-вання поточної господарських та фінансових потреб в оборотних засобах» [16, с. 6].
Другий підхід до визначення сутності «кризи» пов’язаний з унемож-ливленням дії. Наприклад, «різка зміна кількісних і якісних характеристик об’єкта, що ускладнює або робить неможливим виконання ним своїх функцій у системі, частиною якої він є» [17], чи «певна межа у загостренні протиріч в середині попереднього способу регуляції та загалом у соціально-економічній системі (організації), що унеможливлює їх подальше існування» [18–20]. У цьому разі криза представляється переломним моментом в економічній ди-наміці чи у процесі розвитку економічної системи, що характеризується зла-мом, зміною домінуючої тенденції на протилежну та за якого стає неможли-вим продовження попереднього етапу, подальше застосування старих спосо-бів руху і регуляції. Тому у момент кризи система руйнується, а процес при-пиняється, натомість здійснюється перехід до нової траєкторії руху, нового способу регуляції, нових засад функціонування системи. Такий підхід бере свої витоки ще з робіт К. Маркса та Ф. Енгельса. Саме вони першими розгля-дали кризу як певну колізію капіталістичного ладу, розуміли під нею таке загострення протиріч, такий своєрідний антагонізм між суспільно-економічним ладом і способом господарювання, попитом і пропозицією, ви-робництвом і споживанням, а також між коротко- і довгостроковими цілями власників капіталу, які унеможливлюють подальший розвиток економіки з динамікою і пропорціями передкризового періоду [3].
Отже, криза є результатом антагоністичних тенденцій у розвитку еко-номічної системи. Саме таке уявлення найліпше відбиває сутність цієї еко-номічної категорії. Узагальнивши теоретичні підходи до визначення терміну «криза», ми дійшли висновку [21], що кризу як соціально-економічний фе-номен слід розглядати з двох точок зору – як динамічне і статичне явище, що являє собою злам економічної динаміки з підвищуючої хвилі та понижуючу, супроводжується різким зниженням ресурсної забезпеченості та можливос-тями ведення господарської діяльності, унеможливлює подальше функціону-вання економічної системи на колишніх засадах.
Вся работа доступна по Ссылке
