Методичний інструментарій визначення стабілізаційного потенціалу сільськогосподарського підприємства та оцінювання ефективності його антикризової програми

     

      Запровадження механізмів стабілізації діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах фінансово-економічних криз потребує перш за усе розробки дієвих заходів з подолання підприємством наслідків кризи, запобігання подальшому поширенню і поглибленню її проявів, профілактики негативного впливу чинників виникнення кризових явищ. Проте, перш ніж розробляти ці заходи необхідно переконатися у тому, що сільськогосподарське підприємство спроможне подолати наслідки впливу фінансово-економічної кризи, сформувати ефективний механізм запобігання виникненню кризоутворюючих чинників у перспективі, забезпечити ефективність та інтенсивність діяльності на передкризовому або принципово новому рівні, а також стати інвестиційно привабливим, конкуренто- та платоспроможнім суб’єктом ринку. Лише у разі, коли сільськогосподарське підприємство володіє таким потенціалом виживання формування антикризової програми і розробка комплексу стабілізаційних заходів набувають сенсу. Водночас практична реалізація цих заходів і програми не можливі без попереднього оцінювання їх ефективності. Два вказаних напрями оцінок є важливими елементами аналітичної складової антикризового управління сільськогосподарським підприємством як елементу механізмів стабілізації. Методичним інструментарієм для їх практичної реалізації може слугувати велика кількість методів і прийомів, виробленню й оптимізації яких останнім часом приділяється значна увага у науковій літературі. Основними з них є: 1. Нелінійні методи вивчення циклічних хвилеподібних і нерівнозва-жених динамічних процесів, зокрема рівняння Бюргерса [51, с. 40–41], оці-нювання зв’язків за рівняннями кривих (параболи, гіперболи, ступеневої, по-казової, експоненціальної тощо) [257; 272; с. 326], які використовуються для прогнозування перебігу економічних процесів;

      2. Лінійні методи, що застосовуються для аналізу окремих елементів та сегментів загального динамічного процесу, а також оцінювання зв’язків між деякими явищами [257; 272, с. 326];

      3. Кластерний аналіз, що активно застосовується для вивчення пове-дінки великого масиву економічних суб’єктів в умовах кризи [257–259];

      4. Рейтинги і ренкінги, які слугують інструментами визначення гли-бини прояву дестабілізаційних явищ і процесів в економічному житті, оціню-вання стадії кризи [197, с. 62; 198; 273];

      5. Сінергетичний підхід, який дозволяє дослідити фази кризи та жит-тєвого циклу економічної системи [47, с. 67–68];

      6. Нейронні сітки, що уможливлюють оцінювання поведінки економі-чної системи під впливом кризи та перебігу різних фаз економічної динаміки, а також реакції на антикризові управлінські рішення [47, с. 33–45; 257; 274; 276];

      7. Методологічний апарат так званої «нечіткої логіки», зокрема мето-ди і моделі ідентифікації фінансових часових залежностей типу хвиль Еліота, що застосовуються для вивчення та прогнозування хвиль економічної дина-міки [277–278];

      8. Стохастичні моделі імітаційного моделювання, уживані для визна-чення імовірності банкрутства і наслідків впливу кризи, а також перспектив-ного оцінювання результатів реалізації антикризової програми [258];

      9. Комплексні інтегровані показники для прогнозування ймовірності банкрутства й узагальнення оцінок стану економічної системи, що перебуває під впливом кризи, зокрема матричні моделі [22, с. 43–45; 135, с. 92–134; 150, с. 20–21; 217, с. 34; 251, с.17; 279]; дикримінантні моделі [123, с. 33–45; 252; 255–257];

      10. Врахування ефекту «G-гіперболізму» для виваженого порівняння економічних явищ і величин, зокрема при оцінці як базисних, так і ланцюгових рядів динаміки [280]; 11. Дисперсійний аналіз та варіація для вивчення особливостей пере-бігу криз та як елементи реалізації інших розрахункових процедур [252; 257] тощо.

      Вся работа доступна по Ссылке