Об’єктивні передумови інноваційного розвитку підприємств України

     

      Об’єктивною основою підтримки гідного рівня життя та добробуту на-селення, потенціалу людського розвитку, високих соціальних та економічних стандартів суспільства є наявність умов для розвитку економіки країни. В умовах глобалізації та підвищення рівня конкуренції на світових ринках роз-виток економіки України вже неможливо здійснювати лише на основі вико-ристання сукупної дії екстенсивних чинників, таких як освоєння додаткових ресурсних баз, введення в експлуатацію додаткових виробничих потужнос-тей, залучення додаткової робочої сили. Екстенсивний шлях розвитку еконо-міки вичерпав себе внаслідок фізичної обмеженості необхідних для збільшення виробництва ресурсів, посилення конкуренції за ресурси та за споживача. Першочерговим завданням державної промислової політики в та-ких умовах є стимулювання промисловості до пошуку й використання інтен-сивних чинників економічного зростання та розвитку, що набуває життєво важливого значення не лише для підприємств різних видів економічної дія-льності та форм власності, але й для усього національного господарства. Ін-тенсивний розвиток економіки пов’язаний зі створенням сприятливих умов в межах економічної системи, що має забезпечити формування в неї нових які-сних характеристик. Однією з таких узагальнювальних характеристик еконо-мічної системи, яка описує здатність економічної системи до отримання, поширення та використання інновацій, на наш погляд, слід вважати характе-ристику інноваційності. Нині забезпечення інноваційності економічної сис-теми є головною передумовою її розвитку, у зв’язку з чим розвиток економічної системи на основі інновацій отримав в економічних працях на-зву "інноваційний розвиток". Важливим чинником, що визначає потребу в інноваційному розвитку вітчизняних промислових підприємств, є необхідність задоволення існуючих та зростаючих потреб людини на новій якісній основі в межах існуючої ре-сурсної бази. Розглядаючи розвиток економічної системи, яка існувала в межах СРСР, а потім України як незалежної держави, слід відзначити, що наявна де-факто орієнтація системи державного управління на задоволення потреб окремих груп контролю (або груп інтересів [280]), які часто ототожнювалися з потребами країни в цілому, призвела до суттєвих диспропорцій у розвитку економічної системи країни та її структурної деформації у бік важкої промисловості та ресурсомісткого виробництва. До наслідків радянського періоду розвитку економіки, які нині є об’єктивною основою функціонування економічної системи, можна віднести високий рівень концентрації виробництва, значний рівень спеціалізації виробництва та кооперації виробничих зв’язків підприємств, низький рівень гнучкості системи управління підприємств до змін умов діяльності. Використання в основі побудови радянської економіки в якості головних рушійних сил її розвитку ідей "пріоритету речей над людьми, виробничої сфери над соціальною, виробництва над споживанням" [456] призвело до порушення відповідності між реальними економічними інтересами суб’єктів процесу суспільного виробництва та централізовано встановленою метою функціонування й розвитку економічної системи. В результаті основні пропорції між видами економічної діяльності підтримувалися штучно, що порушило умови адекватності економічних інтересів учасників економічної діяльності й ступеня задоволення їхніх потреб. Наслідком такого підходу стало виникнення негативних тенденцій розвитку промисловості, які й сьогодні негативно впливають на стан національного господарства.

      Вся работа доступна по Ссылке